Презентація книги Сергія Різника

27 лютого в бібліотеці-філії №5 відбулася гарна подія – презентація нової книги Сергія Різника «Білоцерківський ліцей-гімназія №17. Історія в світлинах». Пан Сергій – відомий білоцерківський археолог, краєзнавець, лауреат міської літературно-мистецької премії ім. І.Нечуя-Левицького. Все своє свідоме життя мешкає в місті Біла Церква, район Заріччя та навчався в Білоцерківській загальноосвітній школі №17. Він людина-ентузіаст, який взявся за дуже складну роботу по зібранню фотодокументів та їх упорядкування. Перед тим як створити книгу-фотоальбом, автором була пророблена титанічна пошукова робота з архівним документами, дописами учнів школи, вчителями тощо.

Книга побачила світ у 2024 році, накладом у 300 примірників. У книзі зібрано понад 700 світлин за різні роки, починаючи з початку 50 років 20-го століття та сучасні фотознімки. У 2022 році школа набула нового статусу – Білоцерківський ліцей-гімназія №17.

На захід завітали читачі, колеги-бібліотекарі, вчителі-пенсіонери та учні школи різних випусків – 1964,1965, 1967, 1973, 1976, 1977, 1978, 1981, 1998 років.

Історія школи веде у далекі післявоєнні роки… Вже на початку 60 років минулого століття були збудовані простенькі одноповерхові будівлі школи №17, в районі Учгоспу (Учбово-дослідне господарство). Взагалі, в ті далекі часи на Заріччі було три восьмирічні школи: №13, №14, №17. В 1974 році відкрила свої двері нова школа №17, яка об’єднала учнів та вчителів шкіл №14 та №17.

Під час зустрічі було багато споминів. Згадували педагогів, які своє життя самовіддано віддавали професії учителя. Навчанню доброго та вічного – здобуттю знань, прищепленню любові до праці. Вони були і будуть для нас завжди справжніми вчителями з великої літери та прикладом у житті.

Автор розлого провів історичними стежками минувшини та сьогодення школи. На заході була присутня Кольцова Людмила Іллівна, яка працювала заступником директора школи та була ініціатором створення шкільного музею у 1997 році, що діє і донині.

Ділилися своїми спогадами Тетяна Ніконенко, наша колега та випускниця восьмирічної школи №17 у 1964 році, яка очолює відділ комплектування та обробки літератури Білоцерківської ЦБС.

Дуже цікавою була розповідь Тетяни Стрельченко, колеги-бібліотекаря нинішньої шкільної бібліотеки Білоцерківського ліцею-гімназії №17 .

Завітала на захід Світлана Линник, завідувачка бібліотеки-філії №2, яка ділилася своїми враженнями про книгу та плідну співпрацю з автором.

Присутні зі сльозами на очах слухали патріотичні вірші Раїси Усенко, випускниці 1978 року, а ще мами, два сини якої захищають нашу Україну.

Приємним музичним подарунком для всіх присутніх були мелодії у виконанні Сергія Яременка, викладача Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича. Не шкодували оплесків гості заходу на запальний виступ вокального ансамблю «Кумасі».

Вечір був дуже щемним і щирим, з невимушеним спілкуванням та спогадами.                                                                                                                Світлана Хмільова

Кажуть, що гарну книгу не читають, її смакують. Тож, тримайте першу порцію смаколиків, щоб відчути радість від захопливого читання.  З початку 2025року   фонд бібліотеки поповнився новими книгами .  Відтепер на полицях абонементу  можна знайти сучасну літературу на будь-який смак: українська та світова класика, детективи, пригоди, фантастика, книги з психології, саморозвитку, історії та багато інших.

Не секрет, що особливий інтерес у читачів завжди викликають нові видання, які приваблюють новизною інформації, змістовним текстом, мають чудову поліграфію та сучасне дизайнерське оформлення. Для широкого ознайомлення користувачів бібліотеки з книжковими новинками, в книгозбірні розгорнута виставка  «Щойно з друку», на якій представили книги для різних вікових категорій.

«Легко любити Україну до глибини душі. А ви полюбіть її до глибини  власної кишені», - ці слова Євгена Чикаленка стали чи не найцитованішими в час російсько-української війни. Хто ж він  - цей сподвижник, чия діяльність і через століття відгукується вдячністю в серцях земляків? Про це й розмірковує у своєму новому романі «Пан» Степан Процюк , прагнучи показати багатогранний світ свого героя. Любко Дереш на розсуд читача представляє  багатоголосу історію про травму війни , від якої кам’яніють розум і серце «Погляд Медузи».

Любителі детективу познайомляться з романом Юлії Костенко «Гра», в якому розгадкою  до кожного вбивства  є особливий знак, що наведе на слід вбивці. Якщо ви романтик, тоді поспішайте за книгою Медді Довсон «Сватання для початківців» та «Щаслива катастрофа», а коли мрієте про здорові стосунки і щасливе життя, тоді роман «Вроцлав-віта» Анни Дьоміної саме для вас. Тим, хто в пошуках власної ідентичності, на допомогу прийде  книга  «Жінка мого роду» Єви Лотоцької, яка заснована на історичних та біографічних подіях.

Кожен твір Василя Шкляра, лауреата народної Шевченківської премії,  стає бестселером і витримує кілька перевидань. На суд читачів автор представляє книгу «Заячий костел».

Для любителів української міфології –  книга Дари Корній «Чарівний звірослов українського міфу». А ті, хто слідкує за творчістю Володимира Лиса  мають можливість прочитати «Чорнокнижник та дзвонар»- де змальовуються події української минувшини, які суголосні сучасним подіям  та реаліям.

Запрошуємо до читання, яке дарує радість і приємні миті. Ознайомитися про наявність нових надходжень можна за допомогою електронного каталогу на нашому сайті.

Приходьте, не пошкодуєте! Новинки вже чекають на своїх читачів.

Серед цьогорічного літературного розмаїття увагу прискіпливого читача привернула нова книжка доктора історичних наук Марини Гримич «Умерови: історія однієї родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ-ХХІ ст.

Гримич, Марина. Умерови: історія родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ–ХХІ ст. [Текст] / Марина Гримич. — Вид. 2-ге. — К. : Нора-Друк, 2023. — 430, [1] с.

Видання вже назвали унікальним та мотиваційним, адже авторка, розповідаючи про життя представників кількох поколінь відомої в Криму родини Умерових, досліджує історію боротьби кримських татар за право вільно жити на землі своїх предків і знайомить читача з багатьма, відомими лише дійовим особам, фактами і подіями, що формували різні етапи суспільного-політичного руху корінних мешканців півострова.

Книга Марини Гримич «Умерови: Історія родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ–ХХІ століття» - це літературна спроба відтворити історичні сюжети боротьби кримських татар за право жити і працювати на власній батьківщині через участь в ній кількох поколінь відомої і шанованої родини Умерових. У центрі уваги перебувають два її представники — український кримськотатарський політик Ільмі Умеров та його брат Бекір Умеров — натхненник і організатор протестних акцій кримських татар «Москва–1987». У книзі викладено маловідомі факти про спосіб і стиль життя кримських татар в депортації; про своєрідні організаційні форми на ранніх етапах національного руху, про неоднозначні ситуації й відверті подробиці акції «Москва–1987»; про звичаєво-правові форми вирішення земельного та житлового питань в Криму після повернення кримських татар; про брудне і зрадливе закулісся кримської політики в 1990-х та 2000-х і про те, як практично був анексований Крим.

У художньому оформленні обкладинки використано зображення картини художника Аліма Усеінова «Східне місто»

Марина Гримич – доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, професор, директор видавництва «Дуліби». Авторка понад 200 наукових праць, близько 20 різножанрових романів. Її книги вражають своєю історичною достовірністю та витонченою українською мовою. Тричі ставала лауреатом Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», зокрема володарем першої премії. Книги письменниці перекладені французькою, англійською, польською, чеською, арабською мовами.

«Авторка книги Марина Гримич чесно намагалася витримати оповідну манеру письма, і це створило дуже теплий ефект включеності в життя родини Умерових. Проте так само чесно пані Марина виконувала завдання дослідниці, – і ця книга водночас є фундаментальним історичним дослідженням періоду становлення і змужніння кримськотатарського визвольного руху». Мирослав Маринович.

Читайте також:

Відгуки про книгу «Умерови: Історія родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ–ХХІ століття»

https://nashformat.ua/.../umerovy-istoriya-rodyny-na-tli...

Брати Умерови: шквал води та сила полум'я

Ільмі та Бекір Умерови — брати. Обидва активні учасники кримськотатарського національного руху. Вони вже однаковою мірою ввійшли в історію кримських татар ХХ–ХХІ століть. Тож це не та ситуація, коли один із братів перебуває в тіні другого. Втім не варто уявляти собі дзеркального відображення двох особистостей. У випадку Ільмі й Бекіра Умерових все склалося інакше: кожен однаково яскраво реалізувався у національному русі кримських татар.

https://localhistory.org.ua/.../bbati-umerovi-shkval.../

Історія однієї родини на тлі кримськотатарського національного руху

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25712

Нещодавно книга поповнила фонд бібліотеки #5. Запитуйте на абонементі.

#Wіртуальна_виставка

24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цього дня, три роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 11 років тому.

…І вже три роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….

І впродовж кожного з цих 1067-и днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.

Щиро дякуємо Вам мужні українські Воїни за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо Вам за Вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість.

Поезії війни, що зачіпають душу

Сергій Жадан

Чекають вечора люди, схожі на равликів, так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.

Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.

Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.

Вперті равлики беззахисної Європи.

Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.

Діти, що не відпускають материнську руку, як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.

Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії, дотиків радості, променів, що пробивають темряву.

Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?

Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.

Упокорений час шаленців і втікачів.

Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.

Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.

Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.

Ось ця дорога — нині позначена безголоссям, ночівлі ці — подорожні, поміж дощем і тишею.

Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,

ви — позбавлені дому, проте не позбавлені серця.

Слова росли із грунту, мов жита…

«Слова росли із грунту, мов жита. Добірні зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров'ю предків тяжко пурпурова». Ці пророчі рядки вимовлені з уст легендарної української поетеси Ліни Костенко про наше українське слово, про рідну українську мову.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови, а також Міжнародний день материнської мови. День, який щороку відзначається у всьому світі, починаючи з 2000 року. А проголошене це свято було на Генеральній конференції ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Тож 21 лютого представники всіх націй і народностей святкують Міжнародний день своєї мови.

В Україні, також, щорічно відзначається цей день. А так як українська мова є єдиною державною мовою нашої країни, то переважна більшість святкують саме все, що пов’язане з нашою калиновою. Хоча наша країна багатонаціональна і кожен представник іншого етносу має право святкувати день своєї материнської мови.

Щотижня в бібліотеці-філії №5 учасники розмовного клубу української мови пізнають, вивчають та удосконалюють українське слово. Але не цураються вивчення культури та історії інших народів, які проживають в Україні. Цього разу була розмова про український Крим та про корінні народи, що живуть або жили на півострові. Розмова йшла про кримських татар – киримли, караїмів та кримчаків. Наші засідання відвідує переселенка Ірина Василівна з м. Херсону, яка певний час працювала в Сімферопольському краєзнавчому музеї. І ми з перших уст слухали цікаву розповідь про кримські народності, їхню культуру, характер та традиції. Була жвава дискусія та спогади…

Бібліотекарі читальної зали підготували для читачів книжкову виставку «Мова – ДНК нації!». Шануймося і до нових зустрічей.

                                                                                                    Світлана Хмільова 

Небесна сотня...пам’ятаємо, вшановуємо!

20 лютого ми відзначаємо героїчну і надзвичайно болісну для всіх дату – День Героїв Небесної Сотні. 

З нагоди річниці вшанування Героїв Небесної Сотні у читальному залі бібліотеки#5 відбулася година реквієм «Подвиг Небесної Сотні – це поштовх до прозріння!», присвячена вшануванню пам’яті українців, загиблих під час Революції Гідності. 

Учасники академії «Золотої осені» з провідним бібліотекарем Майєю Боженко відновили хронологію подій, що відбувалися на Майдані Незалежності в Києві у 2013-2014 роках, згадали поіменно всіх Героїв Небесної Сотні. На заході прозвучали патріотичні вірші у виконанні академістів. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять про полеглих. Бібліотекарі презентували книжкову виставку «Небесна Сотня – наш біль і сум…» представлені книги,  висвітлюють події під час Революції гідності, розповідають про мужність і героїзм її учасників.

Їхній подвиг навічно залишиться в серцях українців як приклад національної честі й гідності.

  

19 лютого - День Герба України - символу волі, міці, слави, незланості...

Сьогодні важливе свято - День герба України! 33 роки тому, 19 лютого український парламент затвердив тризуб як один із символів нашої держави.Того самого, що носять на шевронах українські захисники. Того самого, що пройшов крізь століття і супроводжував українців на шляху, єднаючи проти агресора та зовнішніх загроз. 

Тризуб є дуже давнім символом, оскільки схожий на нього знак зустрічався ще за часів Трипілля, близько V-III тис. до н.е.

Чіткі зображення оригінального тризуба можна помітити на предметах побуту, зброї та грошах, які дійшли до нас з X століття. Ба більше, це був особистий знак Володимира Великого. Тризуб не тільки карбувався на монетах разом з портретами князя, а й був на печатках договорів, які Київська Русь укладала з іншими країнами.

Згодом керівники УНР обрали його на знак соборності нашої країни. Пізніше він став символом боротьби українців за свободу. Це добре розуміли у Радянському Союзі і забороняли його.

24 червня 1991 року, щоб створити Державний герб було оголошено конкурс. Було запропоновано сотні варіантів і майже всі вони включали зображення тризуба. Переможцем стала спільна робота, яку представити художник Іван Турецький та історик-геральдист Андрій Гречила. Їхній герб відповідав стилістиці тризуба князя Володимира. Точне значення символу досі є предметом досліджень. Деякі українські дослідники трактують тризуб як знак влади, стилізоване зображення сокола, який означає Святий Дух, блискавки слов'янського бога грому Перуна чи навіть шифр слова "воля".

Історія народження карамельних див

14 лютого у Валентинів день в бібліотеці # 5 для всіх охочих відкрила двері карамельна майстерня. 

Присутні мали змогу зазирнути у чарівний світ солодощів. 

Майстриня карамельє Анастасія Гейло розказала про чарівний світ карамелі. Ми вже знаємо, що у приготуванні карамелі використовуються тільки натуральні інгредієнти: цукор, патока та витяжки з фруктів. Жодних штучних барвників та ароматизаторів. 

Створити власний карамельний шедевр під керівництвом майстрині вдалося всім. Простір для творчості дуже великий – льодяники сердечка, мапа України, квіти та янголята. 

Повірите, що спостерігати за приготуванням солодощів цікаво, але створити карамельний шедевр своїми руками — вдвічі цікавіше!

Тож хто хоче побачити на власні очі процес створення карамелі та ще й узяти в цьому участь, тоді вам до нас бібліотека # 5, проспект Незалежності, 55.

Ласкаво просимо у «Світ карамелі» — місце, де збуваються мрії!

День книгодарування

Книголюби знають, що 14 лютого — не лише свято закоханих а ще й день вияву любові до книжок і чергова можливість розділити цю любов з бібліотеками. Адже дарування книжок — це не лише простий спосіб зробити світ трішки кращим, а й можливість посприяти розвитку культури читання. 

Тож сьогодні з подарунками до нас завітали - друг та науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею Віктор Дворецький з декількома примірниками Юр’ївського літопису та журналіст - письменник, в'їдливий друг та вимогливий користувач нашої книгозбірні Георгій Пилипенко (Гео) з журналами Країна. 

Тож бібліотечний фонд  поповнився науковими та суспільно-політичними журналами.

Ліричні мініатюри Тетяни Ніконенко

13 лютого, напередодні дня закоханих в бібліотеці-філії №5 для академістів «Золотої осені» відбулася творча зустріч з Тетяною Дмитрівною Ніконенко. Нашою колегою, яка пише чудові різножанрові оповідання. 

В 2023 році побачила світ її перша збірочка новел та оповідань «Що скажуть люди…». Згодом пані Тетяна друкувалася в інших виданнях, а ще плекає надію на вихід нової книги. В її творах багато любові до людей , до тварин, до рідного міста, до району Заріччя, там де вона живе майже усе своє життя. Її твори унікальні тим, що завдяки цим милим, щемним та проникливим оповіданням, вони як бібліотерапія – дарують радість, усмішку, надію, а інколи й сльози. Є новели зі спогадами пам'яті про колег, які пішли в засвіти.

Завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова розповіла присутнім про трудову та творчу діяльність пані Тетяни. Цього року вже буде 40 років , як поріг Білоцерківської міської ЦБС переступила молода, дуже скромна та симпатична дівчина – Таня Ніконенко. Свою трудову діяльність вона розпочала бібліотекарем у відділі комплектування та обробки літератури. Це був далекий 1985рік. І з того часу пані Тетяна прикипіла серцем і душею до улюбленої справи. Згодом стала очільницею цього відділу. Наша колега –«виважений керівник, надійна та комунікабельна, людина світлої душі, яка вміє підтримати, дати мудру пораду. Книга для цієї дивовижної жінки – це цілий Всесвіт, вона поруч із нею все життя. 

Сьогодні вона є володаркою книжкових фондів усієї бібліотечної системи.» Скільки ж любові до своєї професії потрібно мати, щоб протягом 40 років нести цю нелегку ношу, жодного разу не змінивши їй і собі! І саме барвисте книжкове розмаїття, я думаю, вплинуло на її творчість.

Учасники академії, затамувавши подих, слухали її оповідання. А потім були гучні оплески і слова вдячності. Дякуємо і ми нашій талановитій колезі. Міцного здоров’я, творчого натхнення та подальших успіхів!

На дворі зима, а наша бібліотека сяє від кохання, сердець та посмішок. 14 лютого у багатьох країнах світу вважають Днем всіх закоханих. В Україні це свято стало одним із найулюбленіших серед молоді, дітлахів і навіть поважних дорослих.

Напередодні свята  у бібліотеці  розпочала експонуватися книжкова виставка – інсталяція, на якій представлені твори присвячені темі кохання «Любов на світі – диво з див. Адже у всі віки письменники описували найсвятіше почуття, яке звеличувало людину і робило її найщасливішою.

Саме кохання надихає поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І якби поставити собі за мету прочитати і передивитися все, що написано про це почуття, людині, без перебільшення, не вистачило б цілого життя. Працівники книгозбірні обрали найчуттєвіші, найзворушливіші, найвідоміші літературні історії про кохання аби показати всю багатогранність такого яскравого почуття, як любов.

Тож завітайте до нас, прочитайте книгу та відчуйте силу кохання її героїв.

Світи, зоре, світи, ясна!

Традиційна виставка конкурс дитячого малюнку «Світи, зоре, світи, ясна!» відкрилась у виставковій залі бібліотеки-філії №5. У конкурсі взяли участь 109 юних художників − вихованців позашкільних навчальних закладів міста, віком від 6 до 17 років, які представили 120 робіт.

У своїх малюнках юні художники розкрили такі теми, як: герої, образи, предмети з відомих картин в сучасному світі; комікс-розповідь; інтер’єр моєї кімнати.

Роботи учасників конкурсу оцінювало журі під головуванням художника Георгія Пономарьова. Члени журі: головний спеціаліст управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Наталія Юдіна та художниця Галина Невінчана.

Цього року в рамках національного проєкту «Пліч-о-пліч – згуртовані громади», між Білоцерківською та Павлоградською громадами був підписаний Меморандум, згідно з яким передбачається надання підтримки Павлоградській громаді-форпосту у різних напрямках, у тому числі в організації культурно-освітніх заходів. Тож у конкурсі взяли участь 12 дітей – вихованців Павлоградської школи мистецтв.

За результатами конкурсу було обрано 39 переможців у 4-х вікових категоріях, які були нагороджені дипломами та цінними подарунками від організаторів конкурсу − Білоцерківського міського управління культури і туризму та заохочувальними солодкими подарунками від вдячних відвідувачів виставки. Також щорічно до відзначення конкурсантів долучається й бібліотечна спільнота, не став винятком і 2025 рік.

Виставка діятиме до 28 лютого за адресою: просп. Незалежності,55

                                                                                                            Любов Михайлюк

Олег Орач: «За що люблю?»

В цьому році – 6 лютого виповнилося 85 років від дня народження українського поета , прозаїка та перекладача Олега Орача (Комара) (1940 – 2005).

Олег Орач давно вже пішов у засвіти, але залишив по собі вагомий літературний доробок. Тож нещодавно з нагоди ювілейної дати українського письменника в бібліотеці №5 відбулася літературна година. Працівники книгозбірні разом з учасниками Академії пенсіонерів підготували та провели цікавий захід, присвячений творчості Олега Орача. Завідувачка бібліотекою ознайомила присутніх з життєвим шляхом митця, а академісти підготували віршовані твори, які натхненно читали.

Народився майбутній письменник 6 лютого 1940 року в селі Благовіщенка на Запоріжжі у вчительській родині. Дитинство малого Олега пройшло на Донеччині, в степах Приазов'я. Його часто можна було побачити на узбережжі моря, бо мріяв стати моряком.

Ще у школі в селі Червоний Орач (звідки й псевдонім) хлопчик почав писати вірші. Одного разу вчителька, прочитавши ті перші, ще невправні віршики, пильно подивилася йому в очі й мовила: «Бути тобі поетом Українським». І хлопчик повірив учительці.

Навчався на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту, де зустрівся з українським поетом, правозахисником Василем Стусом, про якого у 1993 році видав книжку спогадів. Йому пощастило і на мудрих викладачів, і на вірних друзів – зокрема таких, як майбутній український поет Василь Стус.

У 1965 році опублікував першу збірку поезій «Подорожник», підписану псевдонімом Олег Орач. А потім були ще такі книжки: «Земля на видноколі» (1968), «Передчуття» (1971), «Долоні» (1977), перший том вибраного «Поезії» (1984).

Автор дуже полюбляв писати для малечі. І з його пера побачили світ кілька десятків збірок поезій та дитячих книжок. Олег Орач – автор книжок для дітей: «Березневі світанки», «Хто де живе», «Дружна сімейка», «Довге літо», «Сірий котик Котовильцьо», «Жаб’ячі перегони», «Кукуріки кукурікали».

Протягом 30 років Олег Орач товаришував з Василем Стусом. Він публікував багато біографічних матеріалів про відомого українського поета-дисидента та шестидисятника, який загинув у російських таборах. Поет був один з ініціаторів перепоховання Василя Стуса в Україні.

Через чотири роки по смерті, Василь Стус повернувся на Україну... Його прах перевезено з табірного цвинтаря, що за Уралом, до Києва, на Байкове кладовище.

Ось як згадує про Олега Орача українська поетеса Раїса Харитонова:

«Минуло десять років, як з нами немає Олега Орача, надійного, вірного, принципового, дотепного, веселого, непогамовного, завжди закоханого в життя… – найближчого, як для Леоніда Талалая, так і для мене, друга, чудового письменника, автора незабутніх поетичних рядків про козаків, що повертаються з походу, з яничарських морів до стражденного рідного краю, по Чумацькому Шляху і по сонцю угадують путь – і гребуть, і гребуть, гребуть і гребуть, і не знають, що уже не на Січ, а у вічність гребуть».

Як ці рядки перегукуються із нашим болючим сьогоденням!

Олег Орач лауреат премій ім. Лесі Українки та ім. В. Сосюри. Дружина – білоцерківчанка , українська поетеса Галина Калюжна.

Захід відкрив присутнім Олега Орача як українського письменника. У академістів було багато запитань про автора, його дружину та відбулася жвава дискусія щодо творчості поета.

Тож пізнаємо, вивчаємо і смакуємо українською літературою.

Підготувала Світлана Хмільова. Використані джерела з Інтернету.

Знайомтесь: книги - ювіляри 2025 року!

Книги, як і люди, мають свій рік народження.

Саме час звернути увагу на твори, що святкуватимуть важливі ювілеї у 2025 році.

Серед них – знакові романи, які змінили хід літератури, поетичні збіркищо стали відображенням цілих епох. Час безупинно йде, але залишає за собою безцінні скарби у вигляді книг.

Тривалість життя кожної з них визначається її читачами. Хороші твори не старіють – вони зберігають свою вічну свіжість, постійно оновлюючись з плином часу.

Запрошуємо вас ознайомитися із книжковою виставкою «Славетний книжчин ювілей»: книжки-ювіляри 2025 року. Це чудова нагода доторкнутися до шедеврів української та світової літератури, що продовжують надихати читачів.