Як живуть роми в Україні

Роми — одна з найбільших національних меншин в Україні. За різними оцінками, їх чисельність коливається від 50 до 400 тисяч осіб, оскільки далеко не всі роми ідентифікують себе у переписах. Їхнє життя в Україні сповнене контрастів: з одного боку — багатовікова культура, збереження традицій, міцні родинні зв’язки, з іншого — соціальна вразливість, дискримінація та обмежений доступ до базових послуг.

Життєві умови ромів в Україні різняться залежно від регіону. У деяких громадах люди живуть у складних соціально-економічних умовах — без доступу до якісної освіти, медицини чи стабільної роботи. Багато ромів не мають документів, що ускладнює доступ до соціальних послуг та працевлаштування.

Разом із тим, існують приклади успішної інтеграції ромів у суспільство. У деяких містах і селах ромські активісти співпрацюють з місцевою владою, створюючи програми підтримки освіти, профорієнтації та юридичної допомоги.

Роми мають багате культурне надбання, яке передається з покоління в покоління. Мова, пісні, танці, народні ремесла — усе це є невід’ємною частиною їхньої ідентичності. Багато ромів дотримуються традиційного способу життя, що включає ранні шлюби, повагу до старших та велику роль родини в усіх сферах життя.

Рівень освіти серед ромського населення залишається низьким. Причинами цього є як економічні труднощі, так і стереотипи та дискримінація в навчальних закладах. Однак останніми роками завдяки підтримці міжнародних організацій відкриваються освітні центри для ромських дітей, де вони можуть здобувати знання в більш комфортних умовах.

Роми мають багату культурну спадщину: свою мову, музику, традиції, які вони дбайливо зберігають і передають з покоління в покоління. Попри труднощі, багато представників громади пишаються своєю ідентичністю і прагнуть зберегти її.

На жаль, більшість ромських громад в Україні живе у складних соціально-економічних умовах. Багато з них проживають у тимчасових або самовільно зведених поселеннях, часто без доступу до водопостачання, каналізації, медичних послуг та якісної освіти. Безробіття серед ромів дуже високе, що частково зумовлено дискримінацією на ринку праці, а також низьким рівнем освіти.

Основні проблеми, з якими стикаються роми в Україні, — це бідність, відсутність доступу до освіти, медичних послуг, дискримінація, а також недостатня інтеграція в українське суспільство. Водночас громадські організації та окремі ініціативи намагаються покращити ситуацію, зокрема шляхом адвокації прав ромів та підвищення рівня толерантності в 

Ромська громада часто стикається з упередженим ставленням та стереотипами. У суспільстві побутує багато негативних уявлень про ромів, що ускладнює їх інтеграцію та взаємодію з іншими громадянами. Такі стереотипи нерідко призводять до випадків дискримінації в школах, лікарнях, органах влади.

Попри складнощі, в Україні реалізуються різні державні та громадські ініціативи, спрямовані на покращення становища ромів. Відкриваються освітні програми, культурні центри, надається правова допомога. Активно працюють ромські активісти, які просувають права своєї громади та виступають за рівноправ’я.

Життя ромів в Україні є складним, але не безнадійним. Поступово відбуваються зміни, хоча шлях до повної інтеграції ще довгий. Головне — подолання стереотипів, підвищення рівня освіти та забезпечення рівного доступу до прав і можливостей. Тільки через взаємну повагу та підтримку можна побудувати справді інклюзивне суспільство.

4 квітня, у міській виставковій залі, що діє при бібліотеці-філії №5 Білоцерківської централізованої бібліотечної системи ім. П.Красножона відбулося відкриття персональної фотовиставки Леоніда Чуба «Від весни до весни».

Пан Леонід народився і все життя проживає у Білій Церкві на масиві Леваневського (нині проспект Незалежності). Навчався в загальноосвітній школі №3, згодом в Київському автомобільно-дорожньому інституті. За професією інженер-будівельник, а за покликанням художник-фотограф.

Фотографією марив все життя, ще з раннього дитинства. Свою першу персональну фотовиставку пан Леонід присвятив своїй мамі Любові Василівні, яка мріяла, щоби син став фотографом.

Леонід Миколайович має родину – дружину Олену та сина Олега. Символічно, що виставка відкривається в дні третьої річниці визволення Київщини від російських загарбників. І символічно, що в читальній залі книгозбірні діє фотовиставка Романа Наумова «…і буде весна», на якій зображені наслідки окупації Київщини.

Фотовиставка пана Леоніда дає надію і віру, що буде весна і буде мир, і буде перемога, це − гімн життю. Представлені у виставковій залі 95 робіт відображають неймовірну красу природи Білоцерківщини. Від пильного ока митця не сховалося те, що ми за браком часу та своєю заклопотаністю не помічаємо. Малесенька комашка, жучок, бджілка, пелюсточка, квіточка, краплинка, павутинка і ще багато чого цікаво помітив спостережливий фотограф.

Світлини дарують позитивні емоції, яких ми як ніколи потребуємо зараз. Цікаво, що знимки виконані за допомогою камери смартфона.

Виставка благодійна, всі кошти від продажу фоторобіт будуть передані на потреби ЗСУ.

З вітальним словом на відкритті виставки виступила директорка КЗ БМР Білоцерківська ЦБС ім. П.Красножона Леся Поліщук. У виставковій залі лунали щирі вітання від друзів та родини.

Пан Леонід розповів про свої роботи та прочитав вірш Ліни Костенко «Вже почалось, мабуть, майбутнє…», подарував бібліотеці книгу Софії Андрухович «Амадока».

На свято завітала ще одна гостя − неперевершена білоцерківська саксофоністка Інна Кухаренко, викладачка Білоцерківської школи мистецтв №5 ім. Сергія Томащука. У її виконанні прозвучали чудові мелодії.

Запрошуємо до перегляду, виставка діятиме до 28 квітня.

Виставка, яку неможливо забути !!!

Сьогодні в нашій бібліотеці відкрилася особлива фотовиставка «…і буде весна» Романа Наумова, присвячена звільненню Київщини від російської окупації. Про події звільнення міст та сіл Київщини розповіла Майя Боженко, а про фотохудожника Романа Наумова та його роботи організаторка виставки Олена Фастівська. Зі слів завідувачки бібілотеки Світалани Хмільової кожен знімок - це не просто кадр, а свідчення, емоція, пам'ять.На відкриття виставки завітали викладачі та студенти Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну, учасники Академії «Золота осінь», читачі бібліотеки та мешканці мікрорайону.

Роман Наумов, професійний фотограф, який зафіксував історію Гостомеля, Бородянки та Бучи під час окупації. Присутні переконалися, що такі світлини неможливо просто розглядати - їх потрібно відчути. Тут немає постановочних сцен, лише реальність, побачена через об'єктив майстра. Відвідувачі згадували, ділилися враженнями, але всі без винятку відчували одне: ці фотографії розмовляють з нами, вони вимагають усвідомлення, розуміння та пам'яті. А ще бажаючі мають можливість придбати фотокартини.

Виставка триватиме до 15 квітня. Приходьте, щоб побачити та відчути те, що неможливо передати словами.

Про нас пишуть у газеті «Громадська думка"

     

27 березня у виставковій залі відбулось відкриття виставки світлин «Світло сердець». Це фотопроєкт, створений родинами загиблих воїнів, завдяки фотографині Наталії Андрощук.

Виставка організована ГО «Небесні Янголи» за підтримки депутатів Білоцерківської міської ради, приватних підприємців, різних організацій та небайдужих людей, які долучилися до важливої справи – збереження пам’яті про всіх, хто загинув від російського агресора – дорослих та дітей, військових та цивільних.

Поряд з нами є родини, які втратили своїх рідних на цій війні. Вони об’єднались в ГО «Небесні Янголи», щоб разом полегшити біль втрати і щиро підтримати один одного в тяжкі хвилини. Їм  дуже потрібна підтримка і розуміння від нас. Тетяна Смогоржевська – одна з організаторок проєкту розповіла про громадську організацію та біль і віру, що їх об’єднали.

На експозиції представлено 32 фотокартини, на яких зображені матері, дружини та діти загиблих Героїв. За кожною світлиною зламана війною доля цих родин. На світлинах жінки, вбрані в українські вишиванки, тримають особисті речі героїв (портрети, шеврони, тактичні браслети) − своїх синів, чоловіків, батьків …

Війна триває і забирає найкращих. Вони віддають своє життя заради мирного та щасливого майбутнього України, за дітей, дружин, матерів, за нас з вами.

Виставка «Світло сердець» діятиме до 2 квітня за адресою: просп. Незалежності, 55.

                                                                                                      Любов Михайлюк.

27 березня - Міжнародний день театру

Щороку 27 березня відзначається Міжнародний день театру - професійне свято людей, які присвятили своє життя служінню великому і прекрасному мистецтву.

Театр – особливий і чудовий світ, у якому все незвичайне - драматургія, творчість актора, режисура, музика, живопис, архітектура, танці, спів.  саме цей вид мистецтва відображає насамперед наше  життя, радість і смуток, захоплення і розчарування. Не дивлячись на свою багатовікову історію, театр популярний і досі. Він є своєрідною розрадою у сучасні важкі часи, бо поєднує в собі і літературу, і акторську гру, і музику.

З нагоди Міжнародного дня театру бібліотека #5 презентує книжкову виставку-натхнення  «Театр? Театр… Театр!!!», яка познайомить вас з  книгами про театральне мистецтво,  привідкриє таємниці закулісся… і на якусь мить навіть допоможе відчути себе актором.

Тож, поспішайте на побачення з примхливою пані Мельпоменою разом з бібліотекою #5

#ДеньТеатру

#ТеатрСаксаганського

Розстріляне сьогодення і розстріляне відродження

Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.

Щоразу на зустрічах у клубі «Світлиця слова» згадуємо сумні і трагічні історичні події, що відбувалися в Україні з її справжніми синами і доньками.

Цього разу була розмова про Євгена Плужника та Михайля Семенка. Присутні слухали розповідь про їх коротке життя, яке закінчилося трагічно. Євген Плужник помер у соловецькій камері, а Михайль Семенко був розстріляний у застінках НКВД в 1937 році. Обговорювали творчість обох поетів, читали їх поезії та провели паралель із сьогоденням. Адже і сьогодні українці продовжують виборювати свою незалежність та гинуть, не підкорюючись російському агресору.

Тож до нових зустрічей щосереди у бібліотеці-філії №5.

Сьогодні, 23 березня, у бібліотеці #5 відбулася неймовірна подія "Поетична ТеплоРось". Зустріч, що зібрала поетів Київщини, Черкащини та Білоцерківщини була присвячена Всесвітньому дню поезії та Дню звільнення Київщини. Захід  дійсно був теплим, щирим та дружнім. Сподіваємося, що таке свято поетичного слова приживеться у Білій Церкві та щораз будуть долучитися нові учасники.

Хто може краще зрозуміти жінку, як не сама жінка, та ще й українська, з притаманним тільки їй менталітетом?

Активний прихід жінок-авторів у літературу останніми роками став справді помітним явищем культурного життя.

Виставка«Палітра української жіночої прози» представлена творами яскравих і оригінальних авторок. Вона різножанрова й полістилістична. Особливий інтерес у читачів викликають твори Оксани Забужко, Ірени Карпи, Євгенії Кононенко, Марії Матіос, Софії Андрухович та інших.

Синтез реального та містичного, романтичного та інтелектуального притаманний творчості Ірен Роздобудько, а Ірена Карпа гордо носить титул «королеви неполіткоректності і безсоромності». Марія ж Матіос відома своїми чутливими творами про особисту ідентичність та національну історію. Твори є глибоким дослідженням людського буття, що робить її критичним голосом в сучасній українській літературі. Оксана Забужко пише з академічною строгістю та яскравою емоційною палітрою. Трансформуючи українську літературу, вона змушує читачів звертатися до складних гендерних, історичних та культурних питань.

Запрошуємо до знайомства з цікавими та самобутніми письменницями, які творять нову українську прозу, яка є цікавою і зрозумілою нам

#читайтеукраїнське

Українська мова та український кінематограф

Цієї середи тема спілкування та обговорення в україномовному розмовному клубі «Світлиця слова» була про українське кіно.

Як ви думаєте, хто ж з українців був піонером світового кінематографу? Відкриття кінематографа було зроблено в Україні. Це наше славне місто Одеса. Відкривачем і першопрохідцем у 1893 році був механік-самоуком Йосип Тимченко.

Доля українського кінематографу надзвичайно цікава, але водночас складна.

А хто ж був засновником саме українського кінематографу? Один із основоположників української кінематографії був Олександр Довженко, український письменник та кінорежисер.

Для його творчості характерні широта світобачення, самобутність драматургічної та режисерської манери, поетичність, емоційність та яскравий український колорит. Як режиссер він використовував відкриття і новації у галузі монтажу.

Олександра Довженка називають українським Леонардо да Вінчі. Довженко був першовідкривачем жанру кіноповісті. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка«Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

Але ми можемо пишатися і сучасним українським кіно. Адже 11 березня 2024 року український документальний фільм режисера Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» отримав у США найвищу нагороду – премію «Оскар». Ця подія відбулася на 96-й церемонії вручення премії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук за заслуги в галузі кінематографа, що проходить в Лос-Анджелесі, фільм отримав нагороду «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».

Присутні мали змогу подивитися відеоролик «Обличчя української історії. Олександр Довженко». Жваво обговорювали улюблені українські кінофільми та які жанри кому подобаються. Тож засідання було цікавим і насиченим. До нових зустрічей щосереди в бібліотеці-філії№5.

На одному подиху з весною

20 березня у стінах бібліотеки #5 весна☘️💐 ожила римованим словоквітом, полилася поезією✍️, прозою📗, піснею👩‍🎤! Це було натхненно, 💓прекрасно та символічно, адже у книгозбірні пройшов захід -присвята до 95-річчя непересічної української письменниці Ліни Костенко- День інформації «Я знаю грамоту свободи…»

Ліна Костенко – одна з-поміж небагатьох, кого ми звемо «аристократами духу, хто протягом усього життя зберігає горду поставу й не хилиться під нещадними вітрами історичних зламів та кон’юнктур», а її творчість - невід’ємна частина історії України, національної культури. Вона – лауреат Шевченківської та інших престижних премій, зокрема, премії імені Олени Теліги, премії імені Ф. Петрарки, Фундації Антоновичів, також- почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Її твори перекладено багатьма мовами. У сучасній світовій традиції Ліна Костенко входить до переліку найвідоміших жінок сучасної України, а на її честь навіть названа одна з малих планет Сонячної системи - ім’я «Лінакостенко». Про це користувачі бібліотеки довідалися з майстерно окресленого літературного портрета « Княгиня найтонших акцентів», підготовленого бібліотечними фахівцями. Змістовний відеоряд про життєвий і творчий шлях поетеси органічно доповнив усе почуте - про її дитинство, кохання, дисидентство, відмову від державних нагород і, звісно, про літературне й публічне затворництво .

Осягнути глибинну сутність творчості прославленої поетеси, показати красу і неперевершеність її творів допомогла книжкова виставка «Гармонія крізь тугу дисонансів», що містила видання творів Ліни Костенко, матеріали про життєвий і творчий шлях цієї мужньої та мудрої жінки, справжньої берегині української поезії. А віртуальна книжкова виставка «З днем народження, Ліно Василівно!» , розміщена в групі «LITERRA5» мережі Facebook знайомила з творчим доробком Ліни Костенко інтернет-користувачів бібліотеки.

Чудовою нагодою згадати і ще раз пережити, прожити, переосмислити непересічні рядки завжди живих і актуальних її поезій стали літературні читання «На одному подиху з весною», до яких доєдналися активні користувачі книгозбірні, бібліотечні працівники, учасники розмовного клубу «Світлиця слова» , поціновувачі українського слова. У їх натхненному виконанні

прозвучала витончена жіноча поезія Ліни Костенко та Оксани Пахльовської. Вільні, емоційні , духовно-світлі, сонячні словосплетіння створювати особливий настрій, відкриваючи тонке відчуття Всесвіту і любові. Прості і щирі слова про стареньку грушу, якій сняться «повні жмені груш»,про розумну, сильну і раниму жінку, про діда й бабу на призьбі, в яких чужі онуки обривають шовковицю, торкалися найтонших струн душі.

Опісля літературних читань присутні мали змогу насолодитись записами чудових мелодійних пісень на слова Ліни Костенко, які елегантно обрамили зустріч..

«Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені...» - це лише одна із численних крилатих фраз нинішньої ювілярки. І сьогодні її мотивуючі вислови про те, що «все на світі треба пережити», «віддай людині крихітку себе», «несказане лишилось несказанним», «єдиний, хто не втомлюється, - час» , як і багато інших поетичних одкровень є близькими серцю кожного. Вони надихають, вчать думати, змушують замислитися над вічними темами. Тож, 📚читаймо Ліну Костенко, живімо гідно!

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЛІНО ВАСИЛІВНО!

 

Креативні форми роботи бібліотеки: здивувати, захопити, залучити…

Перетворення бібліотеки у «третє місце» стало для бібліотекарів ключовою справою і головним завданням.

Кожного дня бібліотекар виконує високу місію - інформує та допомагає здобути нові знання, дає добру пораду, зберігає творче надбання українського народу, робить доступними інтелектуальні багатства.

Бібліотека-філія №5 стала місцем зустрічі для людей різного віку. Вона набуває нових функцій та більших можливостей, реорганізується у сучасну культурну інституцію. Працівники книгозбірні постійно вдосконалюють бібліотечний простір. Він стає все більш креативним і модерновим, комфортним для роботи та навчання, саморозвитку й дозвілля, привабливий для відвідувача. Тож знайомтеся з відвідувачами нашої бібліотеки.

"В тобі, мистецтво, у тобі одному є захист: у красі незнаних слів..." - 130 років від дня народження Максима Рильського

1895, 19 березня – в Києві народився поет і перекладач, один із «неокласиків» Максим Рильський.

Батько Максима Рильського, Тадей Розеславович, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і князівни Трубецької. У середині ХІХ століття він разом із Володимиром Антоновичем та іншими польськими шляхтичами – студентами університету Святого Володимира – стали засновниками руху «хлопоманів». Вони ж були і серед організаторів «Старої громади», до якої входили Лисенко, Старицький, Житецький та інші діячі української культури.

Після смерті батька у 1902 році Максим з родиною переїжджає в село Романівку (нині – нині Попільнянського району Житомирської області), звідки родом було його мама,  Меланія Федорівна. Навчався спершу вдома, потім у Києві у приватній гімназії Володимира Науменка (одного із керівників «Київської громади», редактора «Киевской Старины», міністра освіти в останньому уряді Скоропадського). Під час навчання деякий час жив у родині Миколи Лисенка.

Після гімназії навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 до 1929 року вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Перша юнацька збірка поезій Максима Рильського «На білих островах» вийшла ще 1910 року. Однак сам він свій шлях в літературу відраховував з 1918 року, із збірки «Під осінніми зорями». У 1920-х став одним із наймолодших членів мистецького угруповання «неокласиків», до якого входили Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Дмитро Загул, Павло Филипович (пізніше всі вони були репресовані і розстріляні).

У 1931 році заарештували і Максима Рильського і п’ять місяців протримали в Лук’янівській в’язниці, вимагаючи зізнання в контрреволюційній діяльності. Результатом «пропрацювання» Рильського стало його каяття і «офіційне» сприйняття радянської дійсності. Зокрема, Рильський був автором слів пісні про Сталіна  «Із-за гір, та з-за високих сизокрил орел летить».  Він двічі був лауреатом Сталінської премії і один раз – Ленінської, був академіком АН України, АН СРСР, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, очолював Спілку письменників України, а потім, майже 20 років – Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.

Нещодавно з документів КГБ СРСР стало відомо, що в 1945 році Максима Рильського планували вбити руками агентури, сконцентрованої в інспірованій організації під виглядом ОУН. В кабінетах НКГБ на було виготовлено «відкритий лист» до Рильського, де його називали «справжнім зразком українського запроданства». За іронією долі викрила і знешкодила «перевертнів» Служба Безпеки крайового проводу ОУН в Луцьку.

Максим Рильський лишив по собі 35 поетичних збірок, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів, серед яких – поема Міцкевича «Пан Тадеуш», пушкінський «Євгеній Онєгін», французька поезія, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних видань. У 1972 році була заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.

Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року, похований на Байковому кладовищі.

Джерело:https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/berezen/19/1895-narodyvsya-maksym-rylskyy-poet

Гурт «КUMASI» в бібліотеці #5

16 березня в бібліотеці-філії №5, в ошатній виставковій залі, серед квіткового розмаїття картин відбулася дуже гарна подія. Читачі, друзі та гості з насолодою слухали сольний концерт ансамблю української пісні «КUMASI».

У їх виконанні звучали відомі і не дуже відомі українські народні пісні.

Як розповідали самі учасниці гурту, що українські народні пісні – це витвір мудрості й краси, які втілюють глибоку історію та культуру українського народу. В кожне слово пісні закладене сакральне значення, свій генетичний код. Ці пісні – своєрідний музичний скарб, який ми успадкували від наших

предків. Тож виступи гурту перепліталися у віночок розповідей про ту чи іншу пісню.

Колектив «КUMASI» працюють переважно у жанрі фольк, але пробують себе в інших стилях. А ще ці дівчата – особливі мамочки, які докладають титанічних зусиль для виховання і підтримки своїх особливих дітей.

Всі присутні в залі отримали неймовірне задоволення від концерту та не шкодували оплесків, кожна пісня супроводжувалася довгими оваціями.

Поетичний світ творчості Ніни Байлик

Нещодавно в бібліотеці-філії №5 відбулося знайомство з цікавою та талановитою жінкою Ніною Байлик. Зустріч пройшла в клубі Академії пенсіонерів «Золота осінь».

Пані Ніна в 2025 році видала збірку поезій «Від скорботи до любові». Це перше авторське видання , але воно з претензією на народження непересічної особистості в літературному середовищі. Дуже емоційну та соковиту передмову до збірки написав український письменник та мовознавець Олекса Різників. Він пише , що авторка «… Мабуть , вона чарівниця! Мабуть, оті казки, які переслідували, які чіплялися, липли до неї, до її серденька, мабуть вони створили з неї чарівницю…». І дійсно поезії пані Ніни наповнені неймовірною магією, чарівністю та казковістю. Та все ж як і в житті є і сум, і горе, біль за близькими людьми, за Україною. Збірка випромінює безмежну любов до життя, до людей та навколишнього світу та має свій філософський зміст.

Як сказав Олекса Різників: « Кому ця книжечка-перлинка потрапила до рук – не випускайте. Купайтеся в ній!». Краще і не скажеш. Отже, в поетичній когорті додалося нове ім’я – Ніна Байлик!

Спинись, не дивуй більше, доле

Вплети мені мальви в стежину,

Щоб легше ходити по колу.

По грудочках йти без упину

Щоб ніг не збивати до крові,

Щоб легше було літати

Від розпачу до любові

Із неба назад до хати.

Всі, хто цікавиться сучасною українською літературою, безперечно, чули ім’я Юрія Андруховича. Адже саме завдяки його творам про літературний процес у нашій країні заговорили у Європі та Америці.

Сьогодні, 13 березня, Юрій Андрухович святкує ювілей. Народився 1960 року в місті Івано-Франківську. Автор творів: "Рекреації", "Московіада", "Таємниці", "Дванадцять обручів", «Лексикон інтимних міст», «Коханці юстиції», «Радіоніч» та ін.

Його книги перекладені 12 мовами. Тому не дивно, що Андруховича знають в Європі. Принаймні він один із небагатьох вторів книги якого можна прочитати польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою, хорватською, сербською мовами. Належить до тих письменників, які користуються великою повагою серед критиків. Деякі західні критики навіть порівнюють його з Умберто Еко.

Юрій Андрухович є автором перекладів з англійської на українську шекспірівського "Гамлета" та "Ромео та Джульєтти". До речі , він став п’ятим перекладачем Шекспірівського «Гамлета», а деякі театри беруть за основу монологи саме з його перекладу. Крім цього, Юрій є віце-президентом Асоціації українських письменників, і відзначений такими нагородами як:

· премія Гердера (2001);

· премія фонду Антоновичів (2001);

· премія Ханни Арендт (2014 року) .

Також його твір “Дванадцять обручів” удостоєний премії Центральної Європи Angelus в 2006 році.

Вірші Юрія Андруховича покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» (Польща) тощо.

Його вважають живим класиком та «патріархом» української літератури.

Детальніше познайомитися з творчим доробком ювіляра ви можете завітавши до бібліотеки. 

Віримо і допомагаємо

Знову хочемо познайомити вас  з дуже цікавими людьми, кожний із нас допомагає військовим по можливості і за покликанням душі тож, до Вашої уваги. 

У нашій бібліотеці є прекрасна компанія «Незламні читачі», які виготовляють  маскувальні сітки Марина, Тетяна, Маргарита, Світлана, Віра, Оксана... А ще ті хто нарізають стрічки, а ще ті хто шиють білизну, а ще у нас є головний логіст Тамара Олександрівна. 

Запити про допомогу надходять постійно, допомога ЗСУ стала повсякденною справою для працівників бібліотеки, академістів «Золотої осені», читачів та небайдужих мешканців. А краща винагорода  для нас — щоб наші воїни повернулися додому живі і неушкоджені.

Паліндроми, що здатні вразити, захопити, зацікавити!

Кожного разу щось нове та цікаве. Цієї середи засідання розмовного клубу української мови «Світлиця слова» відбулося за кількома темами. Саме в дні шевченківських читань учасниці клубу підготували свої улюблені вірші національного пророка – Тараса Григоровича Шевченка. Кожен добирав вірш до смаку, а потім натхненно читав та разом обговорювали творчість і складний життєвий шлях видатного українця.

Друга частина засідання відбувалася дуже жвавим перегуком слів та речень, що читаються зліва направо і навпаки. Розібрали, що таке паліндроми та паліндромони.

Слово, число, набір символів, словосполучення або віршований рядок, що однаково читається в обох напрямках– це і є паліндром. Ось приклад: Кит на морі романтик. Тож у чому його незвичність? А в тому, що його можна прочитати навпаки і отримати те ж саме речення. Цікаво, правда?

Паліндроми можна зустріти в музиці, біології й літературі. В музиці їх використовували: Себастьян Бах, Йозеф Гайдн, Пауль Гендеміт, Бела Барток, Антон Веберн та інші відомі композитори.

Найбільш цікавим видом серед паліндромів є ті, що зустрічаються в літературі – вірш-рак або вірш-паліндром. В Україні вони зʼявились у 17 столітті. Відкривачем таких віршів-паліндромів є Іван Величковський, який дав визначення віршу-раку: «Рак літеральний єсть вірш, которого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають».

Вірш-паліндромон – це єдиний від початку до кінця паліндромон, зміст якого не втрачається при читанні навпаки. Такі вірші не просто вигадати. Але серед українських літературних митців є сміливці, які наважилися на не простий експеримент. Прикладом є збірки творів: Миколи Мірошниченка «Око», Анатолія Мойсієнка «Віче мечів», Назара Гончара «Не здуру ґуру дзен», Івана Іова «Періодична система слів», Олександра Шарварка «Чар Драч» – роман-паліндром та інші.

Тож паліндроми можуть вразити, захопити, зацікавити читачів своєю особливістю. Вони складні й легкі водночас, їх складно вигадати але ж як цікаво читати!

Запрошуємо на наші засідання щосереди в бібліотеку-філію№5.

Величне слово Кобзар

В бібліотеці № 5 пройшов захід до Дня народження  Тараса Григоровича Шевченка на тему  «Величне слово Кобзаря».  Читацький марафон відвідали цінителі Тарасового слова.

 Звучали пісні на слова Тараса Шевченка у виконанні ансамблю «Золота осінь» були прочитані вірші – користувачами книгозбірні та бібліотекарами. Присутні мали можливість доторкнутися серцем до його творів, пройнятися їхнім духом.

Провідний бібліотекар читального залу Майя Боженко

натхненно декламувала вірші , в кожному з яких оспівана могутня Вкраїна, найвища краса і життєва основа – слово.

 Поезія, яка звучала протягом заходу стала не просто доповненням, а справжньою душою свята.

Працівники бібліотеки презентували книжковий вернісаж «Шевченкові твори сяють мов зорі». Відвідувачі зацікавлено прослухали коментований перегляд літератури.  За порадою працівників книгозбірні відвідувачі  підібрали для себе цікаві книжки про видатного українського поета для читання вдома. Родзинкою виставки став Кобзар виданий в 1964 році, тиражом 12 000.

Гортаючи сторінки творчості генія ми усвідомлюємо, що Тарас Шевченко це більше, ніж митець. Ця людина давно стала символом, знаком, легендою. Його творчість - не просто поетичні рядки, а філософія, і мудрість. Тож запрошуємо переглянути літературу про Шевченка його твори, альбоми  в нашій книгозбірні.

Рекордні наклади, десятки нагород та «романи про життя»: все це про письменницю Світлану Талан, якій 7 березня виповнюється 65 років.

Комусь її романи в жанрі «реальних історій» відгукуються та «читаються за одну мить». Дехто вважає, що ранні твори авторки були кращими, а наступні ставали «нуднішими». Та при цьому, поважають її за життєву позицію та продуктивність. У своїх творах вона витончено поєднує реальні події та глибокі людські переживання, створюючи сильні емоційні образи. За роки творчості письменниця подарувала читачам десятки романів, які торкаються найважливіших тем — любові, втрат, надії, боротьби та перемоги. Кожен роман — це вир емоцій, роздумів і питань, які не залишають байдужими.

Тож запрошуємо до бібліотеки №5 переглянути та  прочитати вражаючі розповіді і надихнутися неймовірними історіями з перших вуст.

Богиня ! Берегиня ! Жінка !

Сьогодні в бібліотеці на присутніх чекало цікаве дійство: музично-поетичний перформанс, учасниками заходу були академісти Благодійного фонду Костянтина Єфименка «Золота осінь». Весна надихає на переміни настрою, надає нові сили для творчих ідей тож, захід був душевним та щемним. Звучали вірші Василя Стуса, Володимира Сосюри, Лесі Українки, Ліни Костенко, Валентини Лотоцької. Українські поети передали красу весняної ідилії через витончену українську мову, а Світлана Шкляр, Ніна Голоско, Валентина Ніконенко прочитали вірші улюблених поетів.

Учасники ансамблю «Золота осінь» презентують нові пісні – це привітання з днем народження та пісні про українську жінку.  Вірші та музика - одне ціле, доповнюють один одного, слова чіпляють душу, а музика змушує відчувати їх по-новому.

До цієї події бібліотекарі запропонували книжкову виставку «Богиня! Берегиня! Жінка!».

"Квіти сред квітів - 2025"

Для всіх небайдужих до мистецтва містян та гостей Білої Церкви у виставковій залі бібліотеки-філії №5, відбулося відкриття традиційної виставки-конкурсу картин художників міста «Квіти серед квітів».

Голова журі і ведучий свята Георгій Пономарьов оголосив переможців конкурсу:

-у номінації «Жіночий портрет» кращими були визнані роботи Галини Невінчаної, Ірини Шевченко і Тамари Кузьменчук;

-у номінації «Квіти, натюрморти» – роботи Тетяни Губрій, Олени Гончарук, Наталії Діденко.

Від Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради переможцям вручили дипломи і подарунки.

Музичним подарунком для гостей заходу став виступ Романа Бичека та Ігоря Горбатюка.

Виставка діятиме до 27 березня за адресою: просп. Незалежності, 55.

                                                                                                                Любов Михайлюк

Нашого цвіту – по всьому світу

Кожного разу, коли відбуваються засідання україномовного клубу «Світлиця слова» – працюємо з новою темою. Пізнаємо, досліджуємо та відкриваємо щораз для себе Україну та українців. З її талановитими людьми, яких доля, чи якісь трагічні події розкидали по всенькому світу.

«Нашого цвіту – по всьому світу» – це про нашу українську діаспору. Величезна кількість українців, які були змушені шукати кращої долі за кордоном раніше, і зараз, під час повномасштабної війни. Але навіть у чужих країнах вони пам'ятали і пам’ятають про своє походження та коріння, щоразу прославляючи Батьківщину та вражаючи світ своїми талантами.

5 квітня 1953 року народилася Квітка Цісик – американська співачка українського походження, популярна виконавиця рекламних джинґлів у США, оперна і блюзова співачка, виконавиця українських народних і популярних пісень. Ось саме про Квітку Цісик і була розмова. Пригадували разом її творчий та життєвий шлях, таке коротке, але яскраве життя як спалах зірки.

Її голос «невагомий, наче витканий із найтонших ноток і почуттів, зі щирості, журби і небесної радості. Раз почутий, він глибоко западає в серце, щоб розбудити там найпотаємніші струни душі, які вже ніколи не змовкнуть. Так співають тільки янголи, які на деякий час спускаються на землю, щоб дати змогу смертним почути голос Вишніх Сфер. На жаль, їхній час перебування на землі часто буває дуже обмеженим».

Україні є ким пишатися, про кого потрібно знати і пам’ятати. Бо ж Квітка Цісик завжди була з думкою про Україну, хоча й народилася в Америці. Тому ж такі проникливі її пісні, до мурах, до сліз, до щему…

                                                                                                            Світлана Хмільова

3 березня - Всесвітній день письменника!

Письменники – це творці, які за допомогою слова формують світогляд, пробуджують емоції та відкривають нові горизонти для читачів. Вони можуть працювати в різних жанрах – від художньої прози та поезії до наукової літератури та публіцистики.

Видатні письменники минулого, такі як Вільям Шекспір, Лев Толстой, Тарас Шевченко та Франц Кафка, залишилися після себе твори, які й досі надихають нове покоління. Сучасні автори продовжують цю традицію, вплітаючи у свої книги актуальні теми, що хвилюють людство.

Бути письменником – це не просто володіти словом, а й мати спостережливість, глибоке розуміння людської природи та невтомне бажання поділитися думками. Їхні твори можуть змінити життя, стати класикою або просто приносити радість від читання.

Сердечні вітання майстрам літературного слова! З Днем письменника! Бажаємо вірних шанувальників  Вашого мистецтва, невичерпного потоку натхнення та невгамовної спраги створювати шедеври і приголомшливі твори. Щоби  кожне ваше слово буде сповнене мудрості, краси та добра! Зичимо вам легкого пера, вдячних читачів!

З величезною повагою Ваші читачі  та бібліотекарі.