понеділок, 21 липня 2025 р.

Міжнародний день шахів та День шахів в Україні


Ініціатива започаткування Міжнародного дня шахів належить Всесвітній шаховій федерації (ФІДЕ), що була заснована 20 липня в Парижі у 1924 році. І тоді, і сьогодні шахи відіграють вагому роль у різнобічному вихованні підростаючого покоління.

«Шах мат!» — цей грізний вислів перською мовою, що означає дослівно «правитель помер», став назвою гри, яка підкорила весь світ, і стала для своїх численних шанувальників справжнісіньким еталоном гнучкості та гостроти розуму, вміння мислити швидко й стратегічно.

Сьогодні практично в кожному місті світу існує один або кілька шахових клубів, в шахи із задоволенням грають і пенсіонери, і молоді люди, які використовують для цього спеціальні додатки в сучасних гаджетах.

Ось і в бібліотеці-філії№5 вже багато років діє шаховий клуб «Білий кінь». Сьогодні цим клубом опікується Осіпов Ігор Олександрович. Під час навчального року щосереди він проводить засідання з молоддю. А в літній період щонеділі відбуваються шахові баталії серед різних вікових категорій шахістів.

20 липня відбувся святковий шаховий турнір присвячений Міжнародному дню шахів. Ці змагання мають назву «Швидкі шахи». Протягом чотирьох годин проходили наполегливі перегони. І перемогу отримали найсильніші та найвправніші учасники турніру.

Тож вітаємо із заслуженою перемогою Олександра Хабічева (1 місце), Віталія Кириченка (2 місце), Михайла Ангилевича (3 місце), Федіра Дишлюка (4 місце) та Ігоря Осіпова (5 місце).

Бажаємо подальших успіхів і перемог у цій неймовірній, інтелектуальний шаховій грі!









пʼятниця, 18 липня 2025 р.

Світлі історії про людяність

17 липня в бібліотеці-філії№5 відбулася чудова подія. Наша колега Тетяна Дмитрівна Ніконенко презентувала свою нову книгу «Коти, собаки, люди».

Народження нової книги – це завжди радість як для бібліотекарів, так і для читачів. А якщо ця людина з Білоцерківської централізованої бібліотечної системи, то приємно вдвічі.

Понад 40 років Тетяна Дмитрівна присвятила бібліотечній справі, очолюючи відділ комплектування та обробки літератури. Уявіть, скільки історій, скільки доль пройшло через її руки! Сьогодні вона сама подарувала нам одну з них – частинку власної душі.

Книга «Коти, собаки, люди...» - це друга збірка оповідань, надрукована в ТОВ «Білоцерківдрук», за сприяння Управління культури і туризму.  В книзі відображається вся глибина людського досвіду. У ній є легкий смуток за втраченим, але головне – незламна віра в добро та надію, що завжди перемагає.

За досить короткий період творчості, авторка має вже вагомі напрацювання. Її перша збірочка побачила світ у 2023 році «Що скажуть люди?».

Оповідання пані Тетяни друкувалися в журналах «Дніпро», «Склянка часу», «Бібліотечний форум», місцевих газетах: «Громадська думка» та «Замкова гора» , а ще в львівській газеті «Найкращі жіночі історії» - це оповідання «Зарічанські попелюшки». ЇЇ твори ввійшли до альманаху «Заріччя» літературної студії «Олександрійський бульвар». Очолює студію Тамара Михайлівна Клюкіна. Вона ж була редактором, наставником та автором  неймовірно зворушливої передмови  до книги  «Навколо нас ходять історії»   (літер. псевдонім Ганна Ручай).

Цей вечір був наповнений особливою теплотою. Авторку особисто привітала директорка  бібліотечної системи пані Леся Поліщук.

Музичний подарунок прозвучав від талановитої Дар’ї Сушкової, переможниці багатьох міжнародних музичних конкурсів, а колеги, як справжня бібліотечна родина, висловлювали щиру гордість та повагу.

Ілюстрації до збірочки виконані нашою коліжанкою Ольгою Борзак.Дуже тепло привітала авторку  Олена Крищенко, яка написала  анотацію до книги.

Прозвучали схвальні відгуки про збірку від завідувачки філієї №3 Ксенії Гнуди та  завідувачки філії №4 Катерина Волинець.

Наша колега з філії №5 Наталка Семененко колоритно ділилася враженнями про оповіді авторки з її минулого – зарічанське сватання та весілля.Щирі та сердечні привітання прозвучали від Зінаїди Макарцевою та колективу відділу комплектування і обробки літератури.

Ми дякуємо Тетяні Дмитрівні за її талант і майстерність, а всім, хто був з нами – за те, що розділили цей важливий і хвилюючий момент народження нової книги.





вівторок, 15 липня 2025 р.

День Української Державності: надбання тисячоліть

15 липня Україна відзначає День Української Державності. Цей день українці  пов’язують із становленням християнства, а також вшануванням пам’яті Володимира Великого, як основоположника домінуючої релігії та культури Київської Русі.

Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Без історичного коріння держава не може існувати. Історія дає суспільству усвідомлення зв’язку поколінь та конструювання спільного шляху.

День Державності займає особливе місце в серці кожного українця. Це свято нагадування нашому світовій спільноті про те, що Україна з давніх давен мала свою історію, культурні надбання та релігійні переконання. В цьому дні українці вбачають й символ незалежності нашої держави.

День Державності України - це свято, яке набуло великого значення саме зараз, коли наша країна зіткнулася з повномасштабним вторгненням рф.  

З нагоди Дня Української Державності  бібліотека-філія №5   презентує виставку-хроніку «День Української Державності: надбання тисячоліть». Виставка висвітлює ключові етапи становлення нашої держави - від величних часів Київської Русі та славетної козацької доби до буремних визвольних змагань XX століття і сучасної незалежної України. Матеріали, представлені на експозиції, відтворюють шлях боротьби і перемог, гірких втрат і незламного відродження держави.

Запрошуємо переглянути ці цікаві видання та відчути справжню гордість за багатовікову історію України, усвідомивши: українська державність – це тисячолітній вияв незламної волі народу до свободи та незалежності.




неділя, 13 липня 2025 р.

Зустріч з Віталієм Дрібницею

Хто сказав, що до бібліотеки не ходять люди? Якщо цікаво, якщо пізнавально та ще й на зустріч з людиною відомою в Україні та навіть за кордоном…

10 липня в бібліотеці-філії №5 відбулася неймовірна зустріч з Віталієм Дрібницею − істориком, педагогом та блогером. У виставковій залі зібралися шанувальники пана Віталія. На безліч запитань присутні отримали змістовні відповіді.

Пан Віталій родом з Кривого Рогу, але вже довгий час проживає і працює у Білій Церкві. Український блогер, співавтор підручників з історії України для загальноосвітніх шкіл, відмінник освіти України. Віталій Дрібниця є лауреатом Міжнародної премії імені Павла Штепи. За версією Фокус він входить до Топ-50 блогерів України-2024 та займає 17 місце в рейтингу. У 2025 році отримав багато заслужених відзнак та нагород, з 31 травня 2025 року є членом Національної спілки журналістів України. Нагороджений нагрудним знак «За заслуги перед Київщиною», дипломом Міжнародної міжурядової організації освіти та розвитку (IOED).

Гість книгозбірні у 2025 році потрапив на сторінки американської газети The New York Times. Видання розповіло історію Віталія Дрібниці – вчителя історії з Білої Церкви, який вже три роки веде інформаційну боротьбу з російською пропагандою онлайн.

В статті йдеться про те, що майже щодня Віталій Дрібниця по кілька годин розмовляє з росіянами на платформі Chatroulette. Використовуючи факти й гострі запитання, він розвінчує поширені міфи російської пропаганди: що Україна як нація була створена Радянським Союзом, що її лідери є неонацистами або що її мова є лише діалектом російської мови.

Тож недарма, у спекотний літній день, до бібліотеки завітали шанувальники пана Віталія − поспілкуватися, потиснути руку і подякувати за ту величезну просвітницьку роботу яку він робить для України і українців, заради спільного майбутнього.



 

вівторок, 8 липня 2025 р.

♟ Щонеділі у Бібліотеці №5 проходять захопливі шахові турніри!

Щонеділі в бібліотеці №5 проходять захопливі турніри, де учасники змагаються, обмінюються досвідом, навчаються один в одного й просто насолоджуються кожною партією.

Це більше, ніж просто гра — це спілкування, розвиток і неймовірна атмосфера!

У нашому шаховому клубі «Білий кінь» збираються ті, хто цінує інтелект, стратегію та живе спілкування.

Приєднуйтесь до нас — буде цікаво!

Бібліотека №5 — це місце, де народжуються нові ідеї та перемагають розумні ходи.

 Додаємо трохи фото з турніру нижче!

#Бібліотека5 #Шахи #ШаховийТурнір #ІнтелектуальніІгри #ГраємоВШахи #БілаЦерква #КультураТаДозвілля


вівторок, 1 липня 2025 р.

Архітектурна спадщина Білої Церкви. 1 липня День архітектури в Україні.

 
Біла Церква — справжній музей під відкритим небом: тут поєдналися давньоруські залишки, класичний класицизм і аристократична спадщина. А День архітектури — гарна нагода по-новому поглянути на ці будівлі, підтримати сучасних архітекторів та відчути місто як живий організм, який творять люди.
Архітектурні “родзинки” Білої Церкви
1. Спасо‑Преображенський кафедральний собор (1833–1839)
Зведений на кошти графині О. Браніцької (за проєктом одеського собору).
Це яскравий зразок переходу від бароко до класицизму із куполом на високому барабані й портиком тосканського ордера. 
2. Костьол Святого Іоанна Хрестителя (1812, арх. Доменіко Ботані)
Класичний стиль: латинський хрест, дві вежі‑дзвінниці, корінфський портик, підкупольний розпис 
Після реставрації 1990 року в його стінах діє Будинок органної та камерної музики.
3. Церква Марії Магдалини (1843)
Збудована в класичному стилі, хрестоподібна, однокупольна, з портиком та дзвіницею.
Була закрита в 1930‑х, відновлена з 1942 року, поруч діє жіночий монастир.
4. Микільська церква (1706)
Закладена коштом І. Мазепи і С. Палія, використовувалася як міський архів за радянських часів 
5. Замкова гора
Археологічне городище давньоруського Юр’єва (XI–XIII ст.), де в ХІ ст. стояв біло‑кам’яний храм, зруйнований у XIII ст. після монголо‑татарських набігів 
У 2011–2013 роках тут збудовано новий храм Святого Юрія в давньоруському стилі 
6.  Зимовий палац Браніцьких (1796) — зразок епохи знаті, належав родині Браніцьких 
7. Поштова станція та Торгові ряди на Олександрійському бульварі — залишки середньох ст. інфраструктури та торгівлі .
8. Парк “Олександрія” — ландшафтний шедевр з дендрарієм, ставками й зоопарком, створений Браніцькими .
Фото Романа Наумова

четвер, 19 червня 2025 р.

Незламні серця для Незламної Армії

Для нашої країни надзвичайно важливо, що є люди, які щодня підтримують Збройні Сили України, вкладаючи свою працю, тепло і любов у спільну справу – наближення Перемоги.

Наша локація в бібліотеці №5 давно стала осередком добрих справ. Тут панує дух згуртованості, взаємопідтримки й віри. Наші «Незламні читачі» разом із бібліотекарями здатні дістати навіть зірку з неба — аби тільки допомогти нашим захисникам.

Ми постійно плетемо маскувальні сітки, готуємо перекуси, шиємо білизну. Робимо те, що в наших силах — бо розуміємо: кожен вклад, навіть найменший, — це цеглинка в спільну справу захисту країни.

Нещодавно ми отримали надзвичайно зворушливу звістку: наші гостинці дійшли до розвідників, і у відповідь ми отримали подяку прямо з фронту. Ці слова підтримки й вдячності — найвища нагорода для кожного, хто долучився.

Дякуємо всім, хто не стоїть осторонь, хто разом із нами — словом, ділом, серцем — наближає день, коли запанує мир. Ми разом. Ми сильні. Ми – Незламні.


#РазомДоПеремоги #БібліотекаПрацюєДляФронту #ПідтримкаЗСУ #НезламніЧитачі #БілаЦерква #Бібліотека
5



неділя, 15 червня 2025 р.

Театр у ритмі Курбаса

Під такою назвою у бібліотеці #5 відбувся День інформації, присвячений  105-й річниці заснування нового, модерного, революційного театру Кийдрамте (Київського драматичного театру), котрий , як відомо, свої перші кроки робив саме у Білій Церкві влітку 1920 року.

Тож, користувачів книгозбірні, поціновувачів мистецтва, шанувальників історії рідного краю запросили на цікаву розмову про видатного українського режисера, реформатора театру та актора. Цього дня учасники заходу почули багато чимало цікавих фактів про його творчий шлях, який пролягав через різні театри, захоплення багатьма мовами та інноваційні постановки, що випереджали свій час. Особливу увагу було приділено заснуванню «Молодого театру», « Кийдрамте» та легендарного «Березоля», які стали епохальними в історії українського мистецтва.

Для цього усім бажаючим запропонували інформаційно-мистецький репертуар. На яскравій книжковій виставці «Людина, яка була театром»,  були представлені книги про людину, актора, режисера та патріота Леся Курбаса, газетно-журнальні часописи, ілюстрації, елементи арт- інсталяції.  А ось віртуальна виставка «Лесь Курбас і його сцена життя», розміщена у групі LITERRA 5  мережі Facebook, адресувалася інтернет-користувачам бібліотеки.      Бібліографічний есей «Лесь Курбас . Пунктири особистості на мапі Білої Церкви» містив джерельну інформацію про перебування Леся Курбаса в Білій Церкві , розлогі анотації та перехресні посилання , що  стало орієнтиром  серед численних публікацій цієї тематики.

Справжньою родзинкою різнобарвного, насиченого дня стала пішохідна екскурсія « Усі дороги ведуть до театру», яку цього разу підготували невгамовні бібліотекарки. За екскурсовода була Наталя Семененко , а Майя Боженко майстерно виконала роль імпресаріо.

У Білій Церкві є чимало місць, що нагадують про унікальну сторінку становлення нового українського театру під керівництвом Леся Курбаса. Усі вони стали локаціями екскурсійного маршруту, навіть ті, яких вже немає на карті міста, але вони залишилися в пам’яті. Як от приміщення Літнього театру, згадка про який викликала ностальгійні почуття багатьох учасників.  Про кожне з цих місць було 📣повідано чимало неймовірних історій, почуто  безліч цікавих фактів. Звичайно, що кульмінацією мандрівки стало перебування в прославленому «Театр-Паласі», нині театрі ім. П. Саксаганського, де 105 років тому шекспірівський «Макбет» вперше зазвучав  українською мовою. Принагідно дякуємо адміністрації театру за сприяння в проведенні екскурсії та гостинність. В атмосфері, де панує творчість і натхнення, в кількох метрах від сцени, на якій творив великий Курбас, усі розповіді сприймалися дуже по особливому..

Наприкінці, неспішно прогулюючись затишною вулицею, що носить ім’я Леся Курбаса, обговорювали почуте, ділилися враженнями. З гордістю констатували , що наше місто стає все більше туристично привабливим. Не пожаліли добрих слів на адресу ГО «Біла церква туристична» та його очільниці Олені Фастівській.

День інформації став справжньою подорожжю у театральну епоху початку ХХ століття, яка дозволила глибше зрозуміти внесок Леся Курбаса у розвиток українського театру та культури.

Учасники заходу, як і його  організатори, отримали безліч позитивних емоцій та задоволення від приємного спілкування , а скарбничка креативних ідей бібліотеки поповнилася ще однією  цікавою формою роботи -   захоплюючою краєзнавчою мандрівкою.

середа, 11 червня 2025 р.

Лесь Курбас і його сцена життя

Про нього казали, що він міг поставити на сцені навіть таблицю множення. Про його творчість і його новаторський театр написано десятки досліджень. Лесь Курбас – видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. За своє коротке і яскраве життя він створив новий театр, прийомами якого у новому тисячолітті користуються на усіх мистецьких майданчиках – від театральних сцен до відкритих амфітеатрів та інсталяцій на стінах будинків. Його ім'я стоїть нині поруч з іменами Бертольда Брехта, Федеріко Фелліні, Інгмара Бергмана , Едварда Крега.

Передусім Курбас європеїзував український театр, що доти був виключно національно-етнографічним, побутовим. Саме завдяки йому наше сценічне мистецтво почало ставати істинно естетичним, відкрило для себе коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних. По-друге, Курбас створив експериментальний театр українського модернізму «Березіль», вивівши його на лінію передових мистецьких шукань Заходу. Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського. Мистецькі пошуки Курбаса виросли на ґрунті Української революції 1917–1921 років та її продовження в культурному Ренесансі 1920-х початку–1930-х років.

Не одна сторінка з життя Олександра Степановича Курбаса пов'язана з нашим містом. Саме в Білій Церкві влітку 1920 року діяв один із створених ним Київський драматичний театр (Кийдрамте́), попередник театру «Березіль». Тоді ж відбулася визначна подія в житті не лише нашого міста, а й усієї України – у липні 1920 року в театрі «Палас» було вперше українською мовою показано трагедію В. Шекспіра «Макбет». А трохи згодом Лесь Курбас організовує в Білій Церкві філії театральної майстерні «Березіль». Дізнатися більше про неповторну особистість, його творчі шукання та життєві дороги можна в добірці матеріалів з фонду бібліотеки #5.

Курбас, Лесь. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 917 с.

У виданні вперше друкується великий масив досі не опублікованої (за деякими винятками) теоретичної спадщини Леся Курбаса (1887–1937) – режисера і мислителя, організатора театру, драматурга, театрального педагога, теоретика і працівника сцени, великого основоположника українського модерного театру XX століття.

Проте, щоб ліпше заглибитися в усю повноту таланту Курбаса, варто все ж познайомитися з його власною творчістю. Книжка «Філософія театру» — це станом на сьогодні найповніший збірник праць Курбаса, який допоможе зрозуміти його погляди та методи

Волицька, І. В.Театральна юність Леся Курбаса: (проблема формування творчої особистості) / І. В. Волицька. — Л. : Ін-т народознавства НАН УКраїни, 1995. — 149, [3] с.

У монографії досліджується маловивчена проблема формування творчої особистості видатного режисера-реформатора українського театру Леся Курбаса. Розглядається період навчання у Віденському та Львівському університетах на тлі європейських театральних пошуків початку ХХ ст., участь в аматорських театрах, а також професійна акторська діяльність в театрі товариства «Руська бесіда».

Для театрознавців, культурологів, викладачів і студентів гуманітарних вузів, усіх, хто цікавиться українським театральним мистецтвом.

Коломієць, Р. Лесь Курбас / Р. Коломієць. — Х. : Факт, 2018. — 119, [2] с.

Автор видання – режисер, театральний історик і критик, педагог, перекладач, доктор філософії, професор Ростислав Коломієць пропонує читачам книгу про роль Леся Курбаса в мистецтві як спробу розгадки доленосних митей його життя і творчості. Адже феномен Леся Курбаса – загадка, й досі не розгадана театрознавцями, культурологами, істориками. Як юнак з Галичини з невеликим акторським досвідом у трупах етнографічно-побутової естетики зумів створити вистави на рівні з вищими досягненнями європейської режисури, більше того – створити український театр.

Корнієнко, Неллі. Лесь Курбас : репетиція майбутнього / Неллі Корнієнко. — К. : Либідь, 2007. — 324, [3] с.

Ця книга про видатного українського режисера світового рівня. Його ім'я стоїть нині поряд із такими видатними іменами, як Ґ. Крег, К. Станіславський, В. Мейерхольд, Б. Брехт, А. Арто та ін. Відкриваючи фундаментальні закони театру і мистецтва загалом, Курбас упередив багато естетичних надбань з експериментів А. Арто і Є. Гротовського, Ф. Фелліні й І. Бергмана. Його театр це високі футуротексти культури ХХ століття, які не вичерпалися й у столітті ХХІ.

Запропонована книга- перша монографія, у якій здійснено дослідження евристичних моделей Леся Курбаса, засновника національного українського мднрного театру 20 століття. Глибокий науковий підхід до вивчення творчості Майстра, обробка архівних матеріалів, художнє втілення теми робить цю книгу унікальною і неповторною.

Макарик, Ірина. Перетворення Шекспіра : Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років / Ірина Макарик. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Ніка-Центр. — 351 с.

Книжка «Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років» стане в пригоді студентам, ученим, театрознавцям та всім, хто цікавиться історією українського театру, особливо Лесем Курбасом та Мистецьким об’єднанням «Березіль», та прагне досліджувати взаємозв'язок між класичною літературою й національним театром. Книжка глибоко осмислює процеси та трансформації, які відбувалися в українській культурі того періоду.

Бажан, М. Лесь Курбас і Всеволод Мейєрхольд // Політ крізь бурю /. Микола Бажан. – К. : Криниця, 2002. – С. 562–566. (Бібліотека Шевченківського комітету).

Микола Бажан у статті «Лесь Курбас і Всеволод Мейєрхольд» висловлює свою оцінку творчості Леся Курбаса, порівнюючи його з роботою Всеволода Мейєрхольда, українського режисера з радянської московської сцени, і робить висновок про перевагу Курбаса.

У своїй статті, Бажан зазначає, що Курбас «положив на обидві лопатки чемпіона Москви» Мейєрхольда, натякаючи на те, що його роботи були більш передові та впливові в українському мистецькому середовищі.

Бажан також детально описує, як він студентом брав участь у виставі «Березневий каламут» під керівництвом Леся Курбаса. Це дає змогу зрозуміти, що Бажан не тільки знає Курбаса, але і тісно з ним співпрацює, і, можливо, захоплюється його новаторським підходом до режисури.

Лесь Курбас у сталінському театрі абсурду //В'ятрович, Володимир. Україна. Історія з грифом «Секретно» / Володимир В'ятрович. — Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – С.88-94

Створити неіснуючий світ, змусити глядачів повірити у нього, жити ним, перетворити власну фантазію в химерну захопливу реальність. Такими , на думку Леся Курбаса, були завдання режисера. Віддавши своє життя театрові, пройшовши шлях від маловідомого актора до знаменитого режисера, він не очікував, що стане жертвою постановки іншого «геніального режисера» - Йосипа Сталіна…

Лесь Курбас і Біла Церква

Культурно-мистецьке життя міста //Біла Церква : історія та сучасність газетним рядком / авт.-кол. А.І. Гай (голова) [та ін.]. — Біла Церква : Білоцерківдрук, 2013. – C.110-113.

У сузір’ї імен – Леся Курбаса постать сія,

Із його починань виростало театру суцвіття.

Оберегом для нас Саксаганського славне ім’я,

З ним прямує театр у врожайне своє многоліття.

Віра Гутник

Київський обласний академічний музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського має свою давню славну історію, яка тісно пов’язана з іменем видатного діяча українського театру Леся Курбаса. Про це - в розділі книги під назвою«Культурно-мистецьке життя міста».

Рєпін, Володимир. Театр як життя : матеріали до історії театру в Білій Церкві / Володимир Рєпін. — Біла Церква : О. В. Пшонківський, 2009. — 190 с.

Під однією обкладинкою зібрано різноманітний матеріал: мистецтвознавча розвідка, спогади, статті, документи, світлини, що стосуються створення й утвердження українського театру у Білій Церкві, зокрема ролі в цьому процесі реформатора театру Леся Курбаса. А також автор розповідає про нелегку, але славну долю спадкоємця заснованого Лесем Курбасом у Білій Церкві творчого колективу театру. Книга присвячена «світлій пам’яті Леся Курбаса»

Також читайте за посиланнями:

Оскар" для Леся Курбаса. Добірка вистав, створених у пам'ять про культового режисера

https://suspilne.media/.../595541-oskar-dla-lesa-kurbasa...

Птаха з Курбасового гнізда

*https://bcbiblio8.blogspot.com/search...

Як стихне шуру-буря зла

https://theatreonpodil.com/.../yak-styhne-shuru-burya-zla/

#Wіртуальна_виставка

понеділок, 9 червня 2025 р.

9 червня — Всесвітній день друзів

Сьогодні ми святкуємо одне з найтепліших і найщиріших свят — Всесвітній день друзів. Це чудова нагода згадати тих, хто завжди поруч, хто підтримує у складні моменти та розділяє з нами радість життя.

Дружба — це більше, ніж просто приємне спілкування. Це довіра, взаємоповага, розуміння та щирість. Справжній друг — це той, хто бачить тебе наскрізь і все одно лишається поруч.

У цей день подзвоніть або напишіть своїм друзям. Подякуйте їм за те, що вони є. Навіть одне тепле слово здатне зробити день яскравішим.

Бо друзі — це та сім'я, яку ми обираємо самі.

Зі святом, друзі!

неділя, 8 червня 2025 р.

Трійця прийшла — зелене свято принесла

Сьогодні особливий день — Свята Трійця, одне з найвеличніших християнських свят, яке об’єднує духовне піднесення, силу традицій та тепло літа. У народі кажуть: «Трійця прийшла — зелене свято принесла», і недарма, адже саме в цей день природа ніби розквітає вдруге — у домівках пахне м’ятою, лепехою й любистком, а серця наповнюються спокоєм та вдячністю.

Це свято на честь Святої Трійці: Бога Отця, Сина і Святого Духа, яке відзначають на 50-й день після Великодня. У храмах лунають святкові дзвони, а служби супроводжуються особливою урочистістю. Згідно з Біблією, у день П’ятидесятниці Святий Дух зійшов на апостолів, дарувавши їм силу для проповіді Слова Божого.

На Трійцю оселі прикрашають зеленню — це символ оновлення, життя й Божої благодаті. Люди йдуть до церкви з букетами польових трав, які після освячення зберігають у домі як оберіг. А ще вірять: якщо цього дня попросити щиро у Бога миру, здоров’я й добра — усе збудеться.

Що варто зробити на Трійцю:

Побути з рідними — це свято сімейного тепла;

Подякувати Богу за все, що маєш;

Впустити у дім і серце спокій, світло й надію;

Помолитися за мир в Україні

Свята Трійця — це не просто дата в календарі. Це можливість зупинитися, вдихнути аромат літа, відчути єдність з природою та наповнитися добром.

Нехай у кожній оселі буде тепло, у кожному серці — любов, а над Україною — мирне небо! 

четвер, 5 червня 2025 р.

ЕКО-свідомість – запорука майбутнього

Щороку 5 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища, який заснований Організацією Об'єднаних Націй ще у 1972 році. Мета цього дня – привернути увагу до екологічних проблем та активізувати дії щодо збереження природи. У сучасному світі, де зміни клімату, знищення лісів, забруднення води та повітря стали глобальними викликами, особливої ваги набуває екологічна свідомість людини.

Що таке еко-свідомість?

Еко-свідомість – це усвідомлене ставлення до природи, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між діяльністю людини та станом довкілля, готовність до дій, які зменшують екологічне навантаження. Це не просто набір знань, а стиль життя, що базується на повазі до природи, відповідальності та прагненні зберегти планету для майбутніх поколінь.

Формування еко-свідомості починається з малого – з повсякденних рішень кожної людини. Роздільне сортування сміття, відмова від одноразового пластику, економія води та електроенергії, використання екологічного транспорту – всі ці дії мають значення. Навіть маленькі кроки, зроблені мільйонами людей, можуть змінити екологічну ситуацію у світі.

Екологічне виховання – ключ до змін

Підвищення екологічної культури починається з освіти. Саме в родині, школі, громаді формується ставлення до природи, виховується відповідальність за навколишнє середовище. Педагоги, батьки, громадські організації мають докладати зусиль для розвитку еко-свідомості в дітей та молоді – через інтерактивні заходи, практичні проєкти, екскурсії на природу, екологічні акції.

Наразі дедалі більше закладів освіти в Україні впроваджують принципи сталого розвитку, організовують толоки, сортують відходи, проводять уроки на тему екології. Це – позитивний приклад того, як маленькі кроки наближають до великої мети.

Майбутнє – в наших руках

Природа щедро наділила нас ресурсами, але вони не безкінечні. Людство вже зіткнулося з наслідками байдужого ставлення до довкілля. Тому зміна ставлення до природи – не просто вибір, а необхідність.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища – це ще один привід задуматися: що я можу зробити для збереження планети? Почати можна з особистої відповідальності, з власного прикладу, з обговорення екологічних тем у родині, з участі в громадських екопроєктах.

Адже екологічна свідомість – це не мода, це – запорука нашого майбутнього. І лише від нас залежить, яким воно буде.



середа, 4 червня 2025 р.

"Зроніть сльозу і хай не гасне свічка"

4 червня в бібліотеці № 5 для студентів Білоцерківського механіко-енергетичного технікуму відбувся захід під назвою "Зроніть сльозу і хай не гасне свічка", приурочений до Міжнародного дня безвинних дітей – жертв агресії. Метою події було вшанування пам’яті дітей, які постраждали внаслідок воєнних конфліктів, зокрема повномасштабної війни в Україні.

Під час зустрічі студенти переглянули два документальні фільми "Війна очима дітей", у яких юні українці ділилися щемливими спогадами про перші дні війни. Їхні емоційні розповіді про страх, втрату дому, рідних і зміну звичного життя глибоко зворушили присутніх.

Окрім перегляду фільмів, студенти також мали змогу відвідати виставку дитячого малюнку "Веселкові барви", де були представлені роботи дітей, що через мистецтво виражають свої почуття, мрії та прагнення до миру. Яскраві, зворушливі й водночас глибокі за змістом малюнки стали справжнім голосом дитячої душі, яка прагне безпеки, тепла та радості.

Захід став нагодою для осмислення трагедії, яку війна приносить найменшим і найбеззахиснішим, а також нагадуванням про те, наскільки важливо берегти дитинство, мир і людяність.

неділя, 1 червня 2025 р.

Діти, літо та канікули!

Кожна українська дитина має право на щастя, радость та яскраві емоції. Тим паче, що завершився навчальний рік і сьогодні перший день таких очікуваних канікул. 

Тож з нагоди початку літа в парку культури і відпочинку Т. Шевченка відбулося справжнє свято для діток. Бібліотека # 5 разом з колегами з інших бібліотек долучилася до цього неймовірного святкового дійства. Разом з малечею виготовляли витинанки, з яких робили закладочки до книг. Дякуємо Анні Кочетковій, викладачці Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича. Свято відбулося!

понеділок, 26 травня 2025 р.

«Сію тобі в очі…»

25 травня в дощовий і похмурий день в бібліотеці-філії №5 відбулася неймовірно тепла та зворушлива зустріч з Людмилою Горовою, українською поетесою і письменницею та Надією Козак, головною редакторкою видавництва ТаТиШо!

Пані Людмила, дуже щиро та відверто, ділилася з присутніми в читальній залі слухачами своїми творчими надбаннями. Вона авторка збірок дитячих віршів «Віршенята-кошенята» (2019), «Віршинки» (2021), «Конотопська абетка» (2021). З під її пера вийшли знакові вірші «Враже», «Дівчата дівчатам», «Мотанка» та іронічний «Кримський міст».
22 квітня 2022 року Людмила Горова на своїй сторінці в Facebook запостила авторський вірш «Враже», який за лічені години набув неабиякої популярності.
Згодом рівненський альт-поп гурт «Енджі Крейда» за віршем Людмили Горової створив і опублікував на YouTube однойменну пісню, яка набула шаленої популярності. Цей кліп отримав більше 12 мільйонів переглядів і став своєрідним магічним гімном українців. Вірш «Сію тобі в очі» звучить як молитва, як заклинання української жінки від горя і розпачу, але з вірою, що «буде тобі враже, так як відьма скаже…».
29 травня 2022 року твір прозвучав на виставі Олександра Вітра «Смак сонця», а ще перекладений польською, англійською, німецькою, білоруською, грузинською, японською і французькою мовами.
Пані Людмила поділилася з нами спогадами про евакуацію, згуртованість українців у найтяжчі дні вторгнення, життям за кордоном і своєю «терапевтичною» творчістю.
Майже дві години зустрічі промайнули зовсім непомітно. А потім вишикувалася черга до авторки за автографом та масою запитань.
Такі події надихають вірою в Україну і українців, бо ми того варті!
Світлана Хмільова

пʼятниця, 23 травня 2025 р.

Рівноапостольні Кирило і Мефодій — творці слов’янської абетки

Щороку 24 травня відзначається День слов’янської писемності і культури — свято, яке вшановує величну спадщину братів Кирила і Мефодія, просвітителів слов’янських народів. Саме вони стали творцями першої слов’янської абетки — глаголиці, що заклала основи для подальшого розвитку писемності, культури та духовності слов’янського світу.

Кирило і Мефодій, грецькі місіонери з міста Солунь (сучасне Салоніки), здійснили історичну місію: переклали богослужбові книги з грецької на старослов’янську мову, що дозволило зробити християнське вчення доступним для слов’янських народів. Їхня діяльність стала потужним імпульсом до розвитку освіти, літератури та національної самосвідомості багатьох слов’янських країн.

У православному світі Кирило і Мефодій шануються як рівноапостольні святі — ті, хто не лише проповідував віру, а й просвіщав народ словом і знанням. Їхній внесок у культуру важко переоцінити: завдяки їхній праці слов’янські народи отримали власну писемність, змогли зберегти свою мову та самобутність у вирі історичних змін.

У цей день ми вшановуємо не лише братів-просвітителів, а й духовну єдність, яка об’єднує народи через слово, мову і культуру. 

Протягом багатьох років український народ вшановує пам’ять тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. У цей день згадують героїв усіх історичних епох — від часів Київської Русі, доби козацтва, Січових стрільців, борців за незалежність у складі УНР і УПА, до учасників сучасної війни — ветеранів АТО й нинішніх захисників, які тримають оборону на передовій.

Щороку 23 травня в Україні відзначається День Героїв — особливий день пошани та пам’яті. В умовах повномасштабної війни з Росією він набув ще більшої ваги й трагічного змісту. Ми згадуємо полеглих, які стали символом незламності духу, і висловлюємо подяку тим, хто й нині стоїть на варті миру.

З 2014 року, коли розпочалась боротьба за територіальну цілісність України, наші громадяни мужньо захищають право країни на самостійний шлях розвитку. Після анексії Криму та окупації частини Донбасу, Росія у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення. І, на жаль, уже десятий рік війни щодня приносить нові втрати — список героїв, що віддали життя за Батьківщину, продовжує зростати.

Ми низько схиляємо голови перед хоробрістю та незламністю всіх, хто віддав життя за Україну, і тих, хто продовжує її боронити. Їхня пам’ять житиме вічно в наших серцях. А живим — наша щира вдячність, шана і безмежна повага. Саме завдяки вашій відданості Україна залишається сильною.

четвер, 22 травня 2025 р.

Краєзнавча мандрівка

Учасники академії клубу Благодійного фонду Костянтина Єфименка «Золота осінь» продовжують знайомитися з цікавими фактами про Білу Церкву.

Сьогодні у бібліотеці відбулася особлива зустріч — гостем заходу став Віктор Дворецький, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею. Його розповідь торкнулася історії нашого рідного міста, надихнула учасників та розкрила нові, маловідомі факти про Білу Церкву.
Коли мова заходить про Білу Церкву, відкривається цілий світ цікавинок, історичних фактів і культурних надбань. Наше місто, має славетну історію, що починається ще з часів Київської Русі. Серцем міста була Замкова гора — дитинець Юр’єва, який виконував насамперед оборонну, адміністративну й сакральну функцію.
Завдяки цьому білому кам’яному храму місцевість, де колись стояло місто Юр’їв, а згодом постало нове поселення, отримала символічну назву — Біла Церква.
Перегляд змістовних відеоматеріалів, історичні факти які підготував Віктор Дворецький постали перед глядачем не як сухі дати й події, а як живі картини минулого, що викликають емоції, стимулюють мислення й поглиблюють розуміння історичних процесів.
Тож ми переконані, що такі зустрічі, як сьогоднішня, допомагають краще пізнати історію свого краю, зберігати національну пам'ять і надихатися прикладами людей, які присвятили своє життя розвитку рідного міста