Крим – Україна

Наприкінці лютого - початку березня 2014 року Росія перекинула до Криму свої війська без розпізнавальних знаків й окупувала український Кримський півострів. 16 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим та в Севастополі окупаційна влада провела псевдореферендум про статус півострова, на якому більшість мешканців Криму начебто підтримали приєднання півострова до Російської Федерації. Результати так званого "референдуму" не визнали ані Україна, ані Європейський Союз, ані США. Згодом усупереч нормам міжнародного права Росія створила на території українського півострова суб'єкт Російської Федерації - Республіку Крим, котрий увійшов до складу Південного федерального округу. ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ не визнають насильницьку анексію Криму. В Україні Крим вважається тимчасово окупованою з боку Росії територією. 

Як Крим став українським. Передачу Криму до складу України можна розглядати як першу спробу виправити помилки Сталіна. У 1944 році Й. Сталін депортував з півострова майже все місцеве населення. У травні - кримських татар, у червні - вірмен, греків, болгар, чехів. Загальна кількість вивезеного з Криму люду сягала близько 300 тисяч. Якщо ж урахувати, що доросле чоловіче населення воювало на фронтах і зазнало значних втрат, після депортації кримських татар та інших національних меншин півострів практично обезлюднів. На спустошені землі скерував мешканців РРФСР. Кажуть, він хотів завершити справу, розпочату Катериною ІІ наприкінці XVIII століття.  Катерина знищила Кримський ханат і втягнула півострів до Російської імперії.

Уже в перші дні і місяці після визволення Криму від фашистських окупантів сільське господарство, занедбане війною, зазнало величезних збитків. Сталінсько-беріївські опричники, ніби навмисне, приурочили виселення кримських татар до розпалу весняних робіт, коли повинні були закладатися основи майбутнього урожаю. Сталінські колонізатори, які звикли до іншого клімату (приїхали здебільшого з Волги, північних областей РРФСР) та іншої культури землеробства, не змогли успішно господарювати. Радянське суспільство не було готове повернути на півострів депортовані народи, хто знає чи й була така думка. Натомість передати зруйнований  світовою війною, депортаціями та безгосподарністю Україні було виходом.

Йшлося про цілком прагматичні речі: "Враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР". Це пізніше з’явиться мф про "подарунок" Україні до 300-ліття Переяславської ради або про зміцнення у такий спосіб дружби України та Росії.

Тож вже через 10 років 25 січня 1954-го на засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР".  Україна одержала.

Як вдалося перетворити занедбаний Крим на "всесоюзну здравницю".

§    -  1958 року уряд УРСР ухвалив рішення № 1340-Р про спорудження гірської тролейбусної траси Сімферополь-Алушта-Ялта довжиною 96 км, найдовшої в світі. Перша черга - до Алушти - відкрилася через 11 місяців, повністю - в 1961 році. Залізничний вокзал і аеропорт обласного центру з'єднали з курортною зоною.

§    -   Головну проблему півострова - нестачу води - не могли вирішити ані Кримський ханат, ані Російська імперія, ані РРФСР. Це зробила Україна, збудувавши в 1961-1971 роках Північно-Кримський канал. Він постачав воду з Каховського водосховища. Це дозволило розвивати сільське господарство, закласти сади там, де раніше їх не було. Виникла нова галузь - промислове ставкове рибництво.

§   -   Коштом України збудували житло, навчальні заклади, водосховища, порти, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати та лікувальні заклади.

§   -    Електропостачання Криму, переважною мірою, здійснювалося з території України. Залізничне та шосейне сполучення Крим має лише з територією України.

§   -   На 90% постачання продуктів харчування та промислових продуктів у Крим здійснювалося з території України.

§    -   Крим став одним з найбільш дотаційних регіонів України – його доходи втричі менші за видатки, які фінансувалися з держбюджету України.

Територіальна близькість, постачання ресурсів та сільськогосподарські вигоди стали основою вигідних відносин  АР Крим та України і з проголошенням незалежності України. У грудні 1991 року, під час референдуму про незалежність, 54% жителів півострова проголосували за входження Криму до складу України. В Севастополі про бажання ввійти до складу України висловилось 57% жителів. На відміну від завезеної слов’янської більшості, кримськотатарська спільнота ніколи не позиціонувала себе проросійськи орієнтованою.

Окупація та анексія Криму призвели до погіршення ситуації з правами та свободами людини. Під виглядом «боротьби з екстремізмом» ініціюються кримінальні справи щодо кримських мусульман, репресії проти членів Меджлісу кримськотатарського народу, який був заборонений окупаційною владою. Відбуваються викрадення людей, порушення свободи слова.