середу, 22 червня 2016 р.

Щоб не забути імена…

Про війну, яка стала історією, ніколи не забути. Про неї вже сказано багато, пристрасно і палко, але всього, мабуть сказати неможливо.
Війна. В серцях старшого покоління це слово – незагоєна рана. Це кров і біль, смерть близьких і друзів.
Кожного року на Землю приходить календарна дата 9 Травня, як свято всенародної Перемоги над нацизмом. І кожного року ми згадуємо 22 червня – день, коли розпочалася війна.
Пам`ять про всіх, хто загинув за мир і свободу, за щастя жити на цій землі залишиться на віки у людських серцях.

22 червня 2016 року виповнюється 75 років від початку німецько-радянської війни. З цієї нагоди у бібліотеці №8 відбулося коло спілкування «Сумні сторінки нашої історії» присвячене Дню скорботи та вшанування пам`яті жертв війни в Україні. Захід провела Ніна Пругер, бібліотекар читального залу.
Вона розповіла про початок Другої світової війни. Зробила акценти на збитках, які нанесла війна державам, що вимушені були воювати, а їх було 61, це близько 80% усього населення планети. 55 млн. людей було знищено, серед них 10 млн. в Україні.
Особливу увагу в своїй розповіді Ніна Костянтинівна приділила Білій Церкві воєнних років, а також участі,  мужності і героїзму українського народу.
А може, й не було війни?
А як була – не всім згадати…
Мені ще й досі сняться сни,
Війною вбиті молоді солдати… 


Немає коментарів:

Дописати коментар