Театр у ритмі Курбаса

Під такою назвою у бібліотеці #5 відбувся День інформації, присвячений  105-й річниці заснування нового, модерного, революційного театру Кийдрамте (Київського драматичного театру), котрий , як відомо, свої перші кроки робив саме у Білій Церкві влітку 1920 року.

Тож, користувачів книгозбірні, поціновувачів мистецтва, шанувальників історії рідного краю запросили на цікаву розмову про видатного українського режисера, реформатора театру та актора. Цього дня учасники заходу почули багато чимало цікавих фактів про його творчий шлях, який пролягав через різні театри, захоплення багатьма мовами та інноваційні постановки, що випереджали свій час. Особливу увагу було приділено заснуванню «Молодого театру», « Кийдрамте» та легендарного «Березоля», які стали епохальними в історії українського мистецтва.

Для цього усім бажаючим запропонували інформаційно-мистецький репертуар. На яскравій книжковій виставці «Людина, яка була театром»,  були представлені книги про людину, актора, режисера та патріота Леся Курбаса, газетно-журнальні часописи, ілюстрації, елементи арт- інсталяції.  А ось віртуальна виставка «Лесь Курбас і його сцена життя», розміщена у групі LITERRA 5  мережі Facebook, адресувалася інтернет-користувачам бібліотеки.      Бібліографічний есей «Лесь Курбас . Пунктири особистості на мапі Білої Церкви» містив джерельну інформацію про перебування Леся Курбаса в Білій Церкві , розлогі анотації та перехресні посилання , що  стало орієнтиром  серед численних публікацій цієї тематики.

Справжньою родзинкою різнобарвного, насиченого дня стала пішохідна екскурсія « Усі дороги ведуть до театру», яку цього разу підготували невгамовні бібліотекарки. За екскурсовода була Наталя Семененко , а Майя Боженко майстерно виконала роль імпресаріо.

У Білій Церкві є чимало місць, що нагадують про унікальну сторінку становлення нового українського театру під керівництвом Леся Курбаса. Усі вони стали локаціями екскурсійного маршруту, навіть ті, яких вже немає на карті міста, але вони залишилися в пам’яті. Як от приміщення Літнього театру, згадка про який викликала ностальгійні почуття багатьох учасників.  Про кожне з цих місць було 📣повідано чимало неймовірних історій, почуто  безліч цікавих фактів. Звичайно, що кульмінацією мандрівки стало перебування в прославленому «Театр-Паласі», нині театрі ім. П. Саксаганського, де 105 років тому шекспірівський «Макбет» вперше зазвучав  українською мовою. Принагідно дякуємо адміністрації театру за сприяння в проведенні екскурсії та гостинність. В атмосфері, де панує творчість і натхнення, в кількох метрах від сцени, на якій творив великий Курбас, усі розповіді сприймалися дуже по особливому..

Наприкінці, неспішно прогулюючись затишною вулицею, що носить ім’я Леся Курбаса, обговорювали почуте, ділилися враженнями. З гордістю констатували , що наше місто стає все більше туристично привабливим. Не пожаліли добрих слів на адресу ГО «Біла церква туристична» та його очільниці Олені Фастівській.

День інформації став справжньою подорожжю у театральну епоху початку ХХ століття, яка дозволила глибше зрозуміти внесок Леся Курбаса у розвиток українського театру та культури.

Учасники заходу, як і його  організатори, отримали безліч позитивних емоцій та задоволення від приємного спілкування , а скарбничка креативних ідей бібліотеки поповнилася ще однією  цікавою формою роботи -   захоплюючою краєзнавчою мандрівкою.

Лесь Курбас і його сцена життя

Про нього казали, що він міг поставити на сцені навіть таблицю множення. Про його творчість і його новаторський театр написано десятки досліджень. Лесь Курбас – видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. За своє коротке і яскраве життя він створив новий театр, прийомами якого у новому тисячолітті користуються на усіх мистецьких майданчиках – від театральних сцен до відкритих амфітеатрів та інсталяцій на стінах будинків. Його ім'я стоїть нині поруч з іменами Бертольда Брехта, Федеріко Фелліні, Інгмара Бергмана , Едварда Крега.

Передусім Курбас європеїзував український театр, що доти був виключно національно-етнографічним, побутовим. Саме завдяки йому наше сценічне мистецтво почало ставати істинно естетичним, відкрило для себе коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних. По-друге, Курбас створив експериментальний театр українського модернізму «Березіль», вивівши його на лінію передових мистецьких шукань Заходу. Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського. Мистецькі пошуки Курбаса виросли на ґрунті Української революції 1917–1921 років та її продовження в культурному Ренесансі 1920-х початку–1930-х років.

Не одна сторінка з життя Олександра Степановича Курбаса пов'язана з нашим містом. Саме в Білій Церкві влітку 1920 року діяв один із створених ним Київський драматичний театр (Кийдрамте́), попередник театру «Березіль». Тоді ж відбулася визначна подія в житті не лише нашого міста, а й усієї України – у липні 1920 року в театрі «Палас» було вперше українською мовою показано трагедію В. Шекспіра «Макбет». А трохи згодом Лесь Курбас організовує в Білій Церкві філії театральної майстерні «Березіль». Дізнатися більше про неповторну особистість, його творчі шукання та життєві дороги можна в добірці матеріалів з фонду бібліотеки #5.

Курбас, Лесь. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 917 с.

У виданні вперше друкується великий масив досі не опублікованої (за деякими винятками) теоретичної спадщини Леся Курбаса (1887–1937) – режисера і мислителя, організатора театру, драматурга, театрального педагога, теоретика і працівника сцени, великого основоположника українського модерного театру XX століття.

Проте, щоб ліпше заглибитися в усю повноту таланту Курбаса, варто все ж познайомитися з його власною творчістю. Книжка «Філософія театру» — це станом на сьогодні найповніший збірник праць Курбаса, який допоможе зрозуміти його погляди та методи

Волицька, І. В.Театральна юність Леся Курбаса: (проблема формування творчої особистості) / І. В. Волицька. — Л. : Ін-т народознавства НАН УКраїни, 1995. — 149, [3] с.

У монографії досліджується маловивчена проблема формування творчої особистості видатного режисера-реформатора українського театру Леся Курбаса. Розглядається період навчання у Віденському та Львівському університетах на тлі європейських театральних пошуків початку ХХ ст., участь в аматорських театрах, а також професійна акторська діяльність в театрі товариства «Руська бесіда».

Для театрознавців, культурологів, викладачів і студентів гуманітарних вузів, усіх, хто цікавиться українським театральним мистецтвом.

Коломієць, Р. Лесь Курбас / Р. Коломієць. — Х. : Факт, 2018. — 119, [2] с.

Автор видання – режисер, театральний історик і критик, педагог, перекладач, доктор філософії, професор Ростислав Коломієць пропонує читачам книгу про роль Леся Курбаса в мистецтві як спробу розгадки доленосних митей його життя і творчості. Адже феномен Леся Курбаса – загадка, й досі не розгадана театрознавцями, культурологами, істориками. Як юнак з Галичини з невеликим акторським досвідом у трупах етнографічно-побутової естетики зумів створити вистави на рівні з вищими досягненнями європейської режисури, більше того – створити український театр.

Корнієнко, Неллі. Лесь Курбас : репетиція майбутнього / Неллі Корнієнко. — К. : Либідь, 2007. — 324, [3] с.

Ця книга про видатного українського режисера світового рівня. Його ім'я стоїть нині поряд із такими видатними іменами, як Ґ. Крег, К. Станіславський, В. Мейерхольд, Б. Брехт, А. Арто та ін. Відкриваючи фундаментальні закони театру і мистецтва загалом, Курбас упередив багато естетичних надбань з експериментів А. Арто і Є. Гротовського, Ф. Фелліні й І. Бергмана. Його театр це високі футуротексти культури ХХ століття, які не вичерпалися й у столітті ХХІ.

Запропонована книга- перша монографія, у якій здійснено дослідження евристичних моделей Леся Курбаса, засновника національного українського мднрного театру 20 століття. Глибокий науковий підхід до вивчення творчості Майстра, обробка архівних матеріалів, художнє втілення теми робить цю книгу унікальною і неповторною.

Макарик, Ірина. Перетворення Шекспіра : Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років / Ірина Макарик. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Ніка-Центр. — 351 с.

Книжка «Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років» стане в пригоді студентам, ученим, театрознавцям та всім, хто цікавиться історією українського театру, особливо Лесем Курбасом та Мистецьким об’єднанням «Березіль», та прагне досліджувати взаємозв'язок між класичною літературою й національним театром. Книжка глибоко осмислює процеси та трансформації, які відбувалися в українській культурі того періоду.

Бажан, М. Лесь Курбас і Всеволод Мейєрхольд // Політ крізь бурю /. Микола Бажан. – К. : Криниця, 2002. – С. 562–566. (Бібліотека Шевченківського комітету).

Микола Бажан у статті «Лесь Курбас і Всеволод Мейєрхольд» висловлює свою оцінку творчості Леся Курбаса, порівнюючи його з роботою Всеволода Мейєрхольда, українського режисера з радянської московської сцени, і робить висновок про перевагу Курбаса.

У своїй статті, Бажан зазначає, що Курбас «положив на обидві лопатки чемпіона Москви» Мейєрхольда, натякаючи на те, що його роботи були більш передові та впливові в українському мистецькому середовищі.

Бажан також детально описує, як він студентом брав участь у виставі «Березневий каламут» під керівництвом Леся Курбаса. Це дає змогу зрозуміти, що Бажан не тільки знає Курбаса, але і тісно з ним співпрацює, і, можливо, захоплюється його новаторським підходом до режисури.

Лесь Курбас у сталінському театрі абсурду //В'ятрович, Володимир. Україна. Історія з грифом «Секретно» / Володимир В'ятрович. — Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – С.88-94

Створити неіснуючий світ, змусити глядачів повірити у нього, жити ним, перетворити власну фантазію в химерну захопливу реальність. Такими , на думку Леся Курбаса, були завдання режисера. Віддавши своє життя театрові, пройшовши шлях від маловідомого актора до знаменитого режисера, він не очікував, що стане жертвою постановки іншого «геніального режисера» - Йосипа Сталіна…

Лесь Курбас і Біла Церква

Культурно-мистецьке життя міста //Біла Церква : історія та сучасність газетним рядком / авт.-кол. А.І. Гай (голова) [та ін.]. — Біла Церква : Білоцерківдрук, 2013. – C.110-113.

У сузір’ї імен – Леся Курбаса постать сія,

Із його починань виростало театру суцвіття.

Оберегом для нас Саксаганського славне ім’я,

З ним прямує театр у врожайне своє многоліття.

Віра Гутник

Київський обласний академічний музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського має свою давню славну історію, яка тісно пов’язана з іменем видатного діяча українського театру Леся Курбаса. Про це - в розділі книги під назвою«Культурно-мистецьке життя міста».

Рєпін, Володимир. Театр як життя : матеріали до історії театру в Білій Церкві / Володимир Рєпін. — Біла Церква : О. В. Пшонківський, 2009. — 190 с.

Під однією обкладинкою зібрано різноманітний матеріал: мистецтвознавча розвідка, спогади, статті, документи, світлини, що стосуються створення й утвердження українського театру у Білій Церкві, зокрема ролі в цьому процесі реформатора театру Леся Курбаса. А також автор розповідає про нелегку, але славну долю спадкоємця заснованого Лесем Курбасом у Білій Церкві творчого колективу театру. Книга присвячена «світлій пам’яті Леся Курбаса»

Також читайте за посиланнями:

Оскар" для Леся Курбаса. Добірка вистав, створених у пам'ять про культового режисера

https://suspilne.media/.../595541-oskar-dla-lesa-kurbasa...

Птаха з Курбасового гнізда

*https://bcbiblio8.blogspot.com/search...

Як стихне шуру-буря зла

https://theatreonpodil.com/.../yak-styhne-shuru-burya-zla/

#Wіртуальна_виставка

9 червня — Всесвітній день друзів

Сьогодні ми святкуємо одне з найтепліших і найщиріших свят — Всесвітній день друзів. Це чудова нагода згадати тих, хто завжди поруч, хто підтримує у складні моменти та розділяє з нами радість життя.

Дружба — це більше, ніж просто приємне спілкування. Це довіра, взаємоповага, розуміння та щирість. Справжній друг — це той, хто бачить тебе наскрізь і все одно лишається поруч.

У цей день подзвоніть або напишіть своїм друзям. Подякуйте їм за те, що вони є. Навіть одне тепле слово здатне зробити день яскравішим.

Бо друзі — це та сім'я, яку ми обираємо самі.

Зі святом, друзі!

Трійця прийшла — зелене свято принесла

Сьогодні особливий день — Свята Трійця, одне з найвеличніших християнських свят, яке об’єднує духовне піднесення, силу традицій та тепло літа. У народі кажуть: «Трійця прийшла — зелене свято принесла», і недарма, адже саме в цей день природа ніби розквітає вдруге — у домівках пахне м’ятою, лепехою й любистком, а серця наповнюються спокоєм та вдячністю.

Це свято на честь Святої Трійці: Бога Отця, Сина і Святого Духа, яке відзначають на 50-й день після Великодня. У храмах лунають святкові дзвони, а служби супроводжуються особливою урочистістю. Згідно з Біблією, у день П’ятидесятниці Святий Дух зійшов на апостолів, дарувавши їм силу для проповіді Слова Божого.

На Трійцю оселі прикрашають зеленню — це символ оновлення, життя й Божої благодаті. Люди йдуть до церкви з букетами польових трав, які після освячення зберігають у домі як оберіг. А ще вірять: якщо цього дня попросити щиро у Бога миру, здоров’я й добра — усе збудеться.

Що варто зробити на Трійцю:

Побути з рідними — це свято сімейного тепла;

Подякувати Богу за все, що маєш;

Впустити у дім і серце спокій, світло й надію;

Помолитися за мир в Україні

Свята Трійця — це не просто дата в календарі. Це можливість зупинитися, вдихнути аромат літа, відчути єдність з природою та наповнитися добром.

Нехай у кожній оселі буде тепло, у кожному серці — любов, а над Україною — мирне небо! 

ЕКО-свідомість – запорука майбутнього

Щороку 5 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища, який заснований Організацією Об'єднаних Націй ще у 1972 році. Мета цього дня – привернути увагу до екологічних проблем та активізувати дії щодо збереження природи. У сучасному світі, де зміни клімату, знищення лісів, забруднення води та повітря стали глобальними викликами, особливої ваги набуває екологічна свідомість людини.

Що таке еко-свідомість?

Еко-свідомість – це усвідомлене ставлення до природи, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між діяльністю людини та станом довкілля, готовність до дій, які зменшують екологічне навантаження. Це не просто набір знань, а стиль життя, що базується на повазі до природи, відповідальності та прагненні зберегти планету для майбутніх поколінь.

Формування еко-свідомості починається з малого – з повсякденних рішень кожної людини. Роздільне сортування сміття, відмова від одноразового пластику, економія води та електроенергії, використання екологічного транспорту – всі ці дії мають значення. Навіть маленькі кроки, зроблені мільйонами людей, можуть змінити екологічну ситуацію у світі.

Екологічне виховання – ключ до змін

Підвищення екологічної культури починається з освіти. Саме в родині, школі, громаді формується ставлення до природи, виховується відповідальність за навколишнє середовище. Педагоги, батьки, громадські організації мають докладати зусиль для розвитку еко-свідомості в дітей та молоді – через інтерактивні заходи, практичні проєкти, екскурсії на природу, екологічні акції.

Наразі дедалі більше закладів освіти в Україні впроваджують принципи сталого розвитку, організовують толоки, сортують відходи, проводять уроки на тему екології. Це – позитивний приклад того, як маленькі кроки наближають до великої мети.

Майбутнє – в наших руках

Природа щедро наділила нас ресурсами, але вони не безкінечні. Людство вже зіткнулося з наслідками байдужого ставлення до довкілля. Тому зміна ставлення до природи – не просто вибір, а необхідність.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища – це ще один привід задуматися: що я можу зробити для збереження планети? Почати можна з особистої відповідальності, з власного прикладу, з обговорення екологічних тем у родині, з участі в громадських екопроєктах.

Адже екологічна свідомість – це не мода, це – запорука нашого майбутнього. І лише від нас залежить, яким воно буде.

"Зроніть сльозу і хай не гасне свічка"

4 червня в бібліотеці № 5 для студентів Білоцерківського механіко-енергетичного технікуму відбувся захід під назвою "Зроніть сльозу і хай не гасне свічка", приурочений до Міжнародного дня безвинних дітей – жертв агресії. Метою події було вшанування пам’яті дітей, які постраждали внаслідок воєнних конфліктів, зокрема повномасштабної війни в Україні.

Під час зустрічі студенти переглянули два документальні фільми "Війна очима дітей", у яких юні українці ділилися щемливими спогадами про перші дні війни. Їхні емоційні розповіді про страх, втрату дому, рідних і зміну звичного життя глибоко зворушили присутніх.

Окрім перегляду фільмів, студенти також мали змогу відвідати виставку дитячого малюнку "Веселкові барви", де були представлені роботи дітей, що через мистецтво виражають свої почуття, мрії та прагнення до миру. Яскраві, зворушливі й водночас глибокі за змістом малюнки стали справжнім голосом дитячої душі, яка прагне безпеки, тепла та радості.

Захід став нагодою для осмислення трагедії, яку війна приносить найменшим і найбеззахиснішим, а також нагадуванням про те, наскільки важливо берегти дитинство, мир і людяність.

Діти, літо та канікули!

Кожна українська дитина має право на щастя, радость та яскраві емоції. Тим паче, що завершився навчальний рік і сьогодні перший день таких очікуваних канікул. 

Тож з нагоди початку літа в парку культури і відпочинку Т. Шевченка відбулося справжнє свято для діток. Бібліотека # 5 разом з колегами з інших бібліотек долучилася до цього неймовірного святкового дійства. Разом з малечею виготовляли витинанки, з яких робили закладочки до книг. Дякуємо Анні Кочетковій, викладачці Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича. Свято відбулося!

«Сію тобі в очі…»

25 травня в дощовий і похмурий день в бібліотеці-філії №5 відбулася неймовірно тепла та зворушлива зустріч з Людмилою Горовою, українською поетесою і письменницею та Надією Козак, головною редакторкою видавництва ТаТиШо!

Пані Людмила, дуже щиро та відверто, ділилася з присутніми в читальній залі слухачами своїми творчими надбаннями. Вона авторка збірок дитячих віршів «Віршенята-кошенята» (2019), «Віршинки» (2021), «Конотопська абетка» (2021). З під її пера вийшли знакові вірші «Враже», «Дівчата дівчатам», «Мотанка» та іронічний «Кримський міст».

22 квітня 2022 року Людмила Горова на своїй сторінці в Facebook запостила авторський вірш «Враже», який за лічені години набув неабиякої популярності.

Згодом рівненський альт-поп гурт «Енджі Крейда» за віршем Людмили Горової створив і опублікував на YouTube однойменну пісню, яка набула шаленої популярності. Цей кліп отримав більше 12 мільйонів переглядів і став своєрідним магічним гімном українців. Вірш «Сію тобі в очі» звучить як молитва, як заклинання української жінки від горя і розпачу, але з вірою, що «буде тобі враже, так як відьма скаже…».

29 травня 2022 року твір прозвучав на виставі Олександра Вітра «Смак сонця», а ще перекладений польською, англійською, німецькою, білоруською, грузинською, японською і французькою мовами.

Пані Людмила поділилася з нами спогадами про евакуацію, згуртованість українців у найтяжчі дні вторгнення, життям за кордоном і своєю «терапевтичною» творчістю.

Майже дві години зустрічі промайнули зовсім непомітно. А потім вишикувалася черга до авторки за автографом та масою запитань.

Такі події надихають вірою в Україну і українців, бо ми того варті!

Світлана Хмільова

Рівноапостольні Кирило і Мефодій — творці слов’янської абетки

Щороку 24 травня відзначається День слов’янської писемності і культури — свято, яке вшановує величну спадщину братів Кирила і Мефодія, просвітителів слов’янських народів. Саме вони стали творцями першої слов’янської абетки — глаголиці, що заклала основи для подальшого розвитку писемності, культури та духовності слов’янського світу.

Кирило і Мефодій, грецькі місіонери з міста Солунь (сучасне Салоніки), здійснили історичну місію: переклали богослужбові книги з грецької на старослов’янську мову, що дозволило зробити християнське вчення доступним для слов’янських народів. Їхня діяльність стала потужним імпульсом до розвитку освіти, літератури та національної самосвідомості багатьох слов’янських країн.

У православному світі Кирило і Мефодій шануються як рівноапостольні святі — ті, хто не лише проповідував віру, а й просвіщав народ словом і знанням. Їхній внесок у культуру важко переоцінити: завдяки їхній праці слов’янські народи отримали власну писемність, змогли зберегти свою мову та самобутність у вирі історичних змін.

У цей день ми вшановуємо не лише братів-просвітителів, а й духовну єдність, яка об’єднує народи через слово, мову і культуру. 

Протягом багатьох років український народ вшановує пам’ять тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. У цей день згадують героїв усіх історичних епох — від часів Київської Русі, доби козацтва, Січових стрільців, борців за незалежність у складі УНР і УПА, до учасників сучасної війни — ветеранів АТО й нинішніх захисників, які тримають оборону на передовій.

Щороку 23 травня в Україні відзначається День Героїв — особливий день пошани та пам’яті. В умовах повномасштабної війни з Росією він набув ще більшої ваги й трагічного змісту. Ми згадуємо полеглих, які стали символом незламності духу, і висловлюємо подяку тим, хто й нині стоїть на варті миру.

З 2014 року, коли розпочалась боротьба за територіальну цілісність України, наші громадяни мужньо захищають право країни на самостійний шлях розвитку. Після анексії Криму та окупації частини Донбасу, Росія у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення. І, на жаль, уже десятий рік війни щодня приносить нові втрати — список героїв, що віддали життя за Батьківщину, продовжує зростати.

Ми низько схиляємо голови перед хоробрістю та незламністю всіх, хто віддав життя за Україну, і тих, хто продовжує її боронити. Їхня пам’ять житиме вічно в наших серцях. А живим — наша щира вдячність, шана і безмежна повага. Саме завдяки вашій відданості Україна залишається сильною.

Краєзнавча мандрівка

Учасники академії клубу Благодійного фонду Костянтина Єфименка «Золота осінь» продовжують знайомитися з цікавими фактами про Білу Церкву.

Сьогодні у бібліотеці відбулася особлива зустріч — гостем заходу став Віктор Дворецький, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею. Його розповідь торкнулася історії нашого рідного міста, надихнула учасників та розкрила нові, маловідомі факти про Білу Церкву.

Коли мова заходить про Білу Церкву, відкривається цілий світ цікавинок, історичних фактів і культурних надбань. Наше місто, має славетну історію, що починається ще з часів Київської Русі. Серцем міста була Замкова гора — дитинець Юр’єва, який виконував насамперед оборонну, адміністративну й сакральну функцію.

Завдяки цьому білому кам’яному храму місцевість, де колись стояло місто Юр’їв, а згодом постало нове поселення, отримала символічну назву — Біла Церква.

Перегляд змістовних відеоматеріалів, історичні факти які підготував Віктор Дворецький постали перед глядачем не як сухі дати й події, а як живі картини минулого, що викликають емоції, стимулюють мислення й поглиблюють розуміння історичних процесів.

Тож ми переконані, що такі зустрічі, як сьогоднішня, допомагають краще пізнати історію свого краю, зберігати національну пам'ять і надихатися прикладами людей, які присвятили своє життя розвитку рідного міста

Вільний розвиток культурного розмаїття… Як ми це розуміємо?

21 травня в клубі української мови «Світлиця слова» відбулася бесіда-дискусія за дуже цікавою темою «Вільний розвиток культурного розмаїття корінних народів і національних меншин. Як ми це розуміємо?».

Сьогодні, 21 травня, в Україні вперше відзначають День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття - згідно з Указом Президента від 27 грудня 2024 року.

Цей день - про важливість поваги, взаєморозуміння та підтримки поміж представників різних національностей і культур.

Головною ідеєю є зміцнення єдності і злагоди Українського народу, утвердження української національної та громадянської ідентичності, сприяння вільному розвитку культурного розмаїття корінних народів і національних меншин (спільнот) України, засвідчення поваги до їх внеску у відстоювання державного суверенітету і незалежності України, у збройну боротьбу з державою-агресором.

Учасники клубу прослухали інформацію про народні мелодії різних країн і вгадували, звідки вони. Розпізнавали національні костюми та якому народові вони належать. Ця бесіда сприяла відкриттю для себе елементів культур тих, хто живе поруч з нами. Говорили про традиції, свята, страви, звичаї й про те, як важливо поважати культурне розмаїття. Ділилися досвідом традицій різних культур та точилася жвава розмова про змішані національності кожного з нас, хоча в першу чергу вважаємо себе українцями. Але це нам не заважає поважати інші національні меншини, яких в Україні понад 130 національностей і народностей. І саме особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність.

Адже ми прагнемо збудувати Україну, де кожна людина незалежно від походження має право на гідність, безпеку та визнання. День міжнаціональної злагоди — це нагадування, що тільки разом, у взаємній підтримці, ми можемо здолати будь-які виклики.

Нехай цей день стане нагодою висловити вдячність представникам усіх етносів, які своєю щоденною працею, культурною активністю та громадянською позицією творять сильну, мирну, європейську Україну.

Психологічна грамотність – ключ до щастя.

У бібліотеці №5 відбулася зустріч учасників ГО «Люди», присвячена темі «Психологічна грамотність – ключ до щастя».

Цього разу гостями заходу стали студенти місцевих навчальних закладів. У теплій та дружній атмосфері обговорювали важливість ефективного спілкування, емоційної підтримки та психологічної грамотності в повсякденному житті.

Тренінг провів Дмитро Самарський — досвідчений фахівець, який поділився власними практиками та використав сучасну психологічну літературу, доступну у фондах бібліотеки.

Особливу зацікавленість викликали вправи з використанням медійних коміксів — учасники активно взаємодіяли, обговорювали життєві ситуації та вчилися краще розуміти себе й інших. Такі заняття не лише підвищують рівень емоційного інтелекту, а й сприяють згуртуванню та створенню довірливої атмосфери.

Бібліотека №5 вже не вперше стає майданчиком для проведення заходів, присвячених ментальному здоров’ю.

Сучасний підхід до розвитку бібліотечної справи передбачає трансформацію бібліотеки з традиційного місця для читання та зберігання книг у відкритий багатофункціональний простір, орієнтований на потреби громади. Завдяки принципам безбар’єрності, бібліотека стає інклюзивним середовищем, де кожен має змогу не лише отримати доступ до інформації, а й знайти підтримку, спілкування та можливості для особистісного зростання.

У стінах бібліотеки регулярно організовуються різноманітні заходи: тренінги, воркшопи, лекції, дискусійні клуби, арт-терапевтичні заняття, спрямовані на розвиток критичного мислення, емоційного інтелекту та креативності. Вони відкриті для всіх охочих незалежно від віку, соціального статусу чи особливостей розвитку, що сприяє формуванню справжньої спільноти.

Такі активності наочно демонструють, що сучасна бібліотека — це не лише про книги. Це простір, який об’єднує людей, підтримує їхній внутрішній світ, надихає на позитивні зміни та сприяє гармонійному розвитку особистості.

Зустріч з письменницею Людмилою Охріменко

19 травня в бібліотеці-філії №5 відбулася надзвичайно цікава подія – зустріч з письменницею Людмилою Охріменко, яка завітала до нашого міста з незламного  міста Харкова. 

Людмила Леонідівна Охріменко має три освіти, дві – з відзнакою. Кримчанка.  Писати почала ще у дитинстві. Вважала свою творчість аматорством. Займалася бізнесом. Багато років пропрацювала  на державній службі. 

З 2014 року займається волонтерською діяльністю. До 2017 їздила на передову, а потім почала писати книжки про війну. На тепер віддає прибуток від книжок на допомогу фронту.

Невиправна оптимістка, яка вважає, що дива трапляються там, де їх ретельно і наполегливо створюють працьовиті люди!

Це вже не перша зустріч з авторкою,  в 2023 році відбулася презентація дуже потужної книги про долю українського офіцера, який  пройшов застінки російських катівень і вижив, маючи незламний дух та віру у життя.

Цього разу пані Людмила  написала книгу «Хрещена» про українську жінку-медикиню 12-ї бригади спеціального призначення  МВС України «Азов» - Тетяну Теплюк. Жінку вже досить поважного віку, яка пройшла Афганістан, має високий фах операційної медичної сестри, і  з перших днів повномаштабної війни намагається потрапити у військо. Бо розуміє, що її досвід стане у нагоді та врятує багато життів.

Презентація книги «Хрещена» - це було занурення в реальність, яка болить.

Виставкова зала бібліотеки була переповнена, і кожне слово знаходило відгук. Адже «Хрещена» –  не вигадана історія, а позивний! Це справжня, сповнена болю і незламності, історія Тетяни Теплюк, медикині з полку«Азов», яка пройшла через пекло полону і змогла повернутися до життя. 

Було стільки емоцій, дуже щиро та відверто! Це був момент, коли біль ставав спільним, а надія – видимою.  

Книга про любов до української землі, про пам'ять свого роду, про мужність і героїзм, відчай і біль! Ця книга про звичайних українських жінок, які, попри все, зберігають в своїй душі людяність, справжню силу та віру.

Дякуємо пані Людмилі за зустріч, за книги і за ту громадянську позицію, якою наповнені її твори.

Дякуємо кожному присутньому, що були поруч, що розділили ці емоції. Ваша присутність і ваша реакція – найкраще підтвердження того, наскільки такі зустрічі потрібні. Вони нагадують нам про ціну свободи і незламність українського духу.

Ходіть до бібліотеки №5 і занурюйтесь в читання книг Людмили Охріменко, бо вони того варті!

                                                                                                         Майя Боженко

Трагічна сторінка в історії народів Криму, що залишила глибокий слід у долях тисяч родин.

Депортації кримських татар та інших народів Криму є важливою частиною пам'яті про жертви політичних репресій. Вивчення цієї теми сприяє збереженню історичної правди та запобіганню повторенню подібних трагедій у майбутньому.

Ця тема відображена у численних історичних дослідженнях, художніх творах і документальних фільмах. Книги про депортацію народів Криму можна знайти на полицях бібліотек, вони є важливим джерелом знань про одну з найболючіших сторінок історії Криму та України. 

Для всіх охочих ознайомитися з літературою організовано книжкову виставку «1944 – трагедія цілого народу».

 

Вишиваємо Перемогу!

Під такою чудовою, глибокою, мотиваційною назвою 15 травня у бібліотеці –філії #5 пройшов День інформації, присвячений міжнародному Дню вишиванки, коли тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи неповторні вишиті сорочки. Бо вишиванка - не просто красиве вбрання, це уквітчана українська душа, красива, багата, наповнена тонким плетивом естетики та гармонії. На жаль, не вперше відзначаємо цей день під час повномасштабної війни рф проти українців як нації. Але тим дорожчим є для усіх національний оберіг. Одягнена вишиванка 15 травня стала символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ. Тож, із самого ранку  розмаїття візерунків та диво-кольорів тішили око  усіх , хто завітав на гостини до бібліотеки, щоб саме так,  по-особливому,разом з усією країною  долучитися до всенародного свята.

Цього дня увагу відвідувачів привертала яскрава фотозона та книжкова виставка-берегиня «Вишиванка – скарбниця української душі». Книги та журнали, альбоми та листівки із фондів бібліотеки знайомили з традиціями та тонкощами вишивки української сорочки, а також допомагали знайти цікаві ідеї, навчали нової техніки шитва, надихали на створення вишиванки власними руками..

Щоб дізнатися про споконвічні народні традиції ,усіх охочих запросили на історичну годину «Символіка вишитої сорочки. Історія та сьогодення». Така ж кольори́ста ,як вишиванка, розповідь була щедро змережена цікавими фактами, легендами , віршами, спогадами учасників про значення кольорів і символів, про те, що кожному регіону України притаманна своя вишивка, де кожен птах, кожна квітка, має своє особливе значення. Створена дбайливими жіночими руками, така вишиванка містить не тільки частинку душі того, хто її зробив, а є зв’язком між минулим, його традиціями, цінностями та сучасністю.

Неповторною музикою натхнення стали українські пісні, які лунали під час святкового заходу. Ніжні та мелодійні, вони ніби ввібрали в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес. Приємно було спостерігати, як учасники, переважна більшість з яких були у вишиванках, не лише гаряче аплодували, а й підспівували ліричні і патріотичні  українські  мотиви.

А ще дружна сім’я читачів та бібліотекарів не оминули можливості у вишиванковий день долучитися до  традиційного флешмобу «Вишиті обереги єднання», коли усі залюбки продемонстрували  красиві, яскраві та самобутні вишиті сорочки. Всі були усміхнені, піднесені , радісні та одностайні в думці, що таке свято об’єднує , надихає, дарує надію на мир і перемогу..

..А за вікном, наповнена легкістю та красою, панувала справжня барвиста ☘️🍀🌺весна, уквітчаний і мрійливий травень доповнював чудовий настрій кожного, хоч за вікном було трохи хмарно.

«Пишіть, побратими, посестри, бо інакше напишуть за вас…»

З 8 по 10 травня у Львові відбувся VІІ Всеукраїнський форум військових письменників на базі Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука.

Ініціаторкою цього потужного зібрання є очільниця бібліотеки пані Тетяна Пилипець разом з командою однодумців. Я, завідувачка бібліотекою філією №5 Світлана Хмільова, разом з бібліотекаркою Майєю Боженко мали честь бути учасницями дійства. Неймовірна та знакова подія, насичена програма, багато знайомих облич та цікаве спілкування.

Основна тема форуму – пам’ятування загиблих героїв, їх життєвий подвиг та внесок у військову літературу. Бібліотечні фахівчині взяли участь в Координаційній платформі #Усі_Свої, яка має за мету координацію співпраці з пам’ятування між родинами, видавцями, іншими ініціаторами з промоції творів новітніх Героїв та бібліотекарями, активними дієвцями проєкту «Слідом за # Голосами», бібліотеки які готові стати ком’юніті для амбасадорів «нового розстріляного відродження».

Цей форум військових письменників відрізняється від попередніх – участь у форумі взяла бібліотечна спільнота з усієї України. А ще, цьогорічний форум особливий − вперше відбулося вручення літературної Премія імені Василя Паламарчука «Смішно про страшне».

На жаль на війні є непоправні втрати. В липні минулого року Василь Паламарчук загинув… Світла, життєрадісна людина, автор книжки «Військовий непотріб». Першими лауреатами премії стали: Олександр Закерничний за книгу «Записки добровольця») (посмертно), Олександр Осадко за книгу «Жити не можна померти» (посмертно).

Спеціальну відзнаку родини Паламарчуків отримав Валерій Галадим за книгу «Стріляний горобець».

Нагороди вручили родинам загиблих письменників, а ось спецвідзнаку автор отримав особисто.

Книга була написана під псевдонімом, бо Валерій Галадим перебував у окупації, з якої нещодавно його визволили.

Письменники, які з початком російсько-української війни 2014 року взяли до рук зброю і пішли захищати України від російської навали, а також воїни, які почали писати, перебуваючи в зоні бойових дій, приїхали до Львова, щоб поспілкуватися з колегами по перу і побратимами по зброї, презентували свою творчість читачам  та бібліотекарям.

Програма роботи координаційної платформи Усі_Свої була націлена переважно на бібліотекарів. 8 травня відбулося знайомство з учасниками панелі «Говорити, щоб пам’ятали». Були щемливі виступи матерів, дружин, друзів загиблих Героїв. Спікери: дружина Героя України Генерала Кульчицького Надія Кульчицька (Львів), мама Народного Героя України Степана Чубенка та упорядниця його творчої спадщини Сталіна Чубенко (Полтава), батько поета Юрія Руфа Роман Дадак (Львів), мама Михайла «Лємберга» Олена Чернінька, авторка книги «Лємберг. Мамцю, ну не плач», сестра Юрія Колесника Феодосія Колесник (Львів) з книгою «Історія воїнів ЗСУ про нашу животворну мову», сестра Олександра Закерничного, письменника, автора книг «Синочка» та «Записки добровольця», Світлана Шевченко та його племінниця Наталя Шевченко (Одеса), біографка Івана Баранича Ольга Григуть (Львів), мама та упорядниця творчої спадщини поета та музиканта Іллі Чернілевського Ольга Чернілевська (Київ), дружина Костянтина Гнітецького Оксана Фусик, що є режисеркою «Суспільне. Рівне», де вона з чоловіком створила цикл програм про місцевих літераторів (Рівне), Юлія Какуля-Данилюк, промоутерка творчості та засновниця кімнати пам’яті у рідному селі Капитолівка закатованого росіянами Володимира Вакуленка (Харків), Оксана Набєгова, матір та упорядниця книги загиблого сина Романа Набєгова (Хмельницький), букблогерка, оглядачка мілітарної та меморіальної літератури Людмила Нужна (Жовті Води), дружина Героя Тихоючик Ірина, упорядниця експозиції пам’яті у краєзнавчому музеї Первомайська, авторка книги про чоловіка-героя (Первомайськ), Оксана Дудар, журналістка, авторка книги «Щоденники вдови».

9 травня відбулася авторська екскурсія пам’яті госпітальєрки Ірини Цибух «Чеки» від брата Юрія, майбутнього архітектора і ліцензованого гіда, який продовжує роботу з пам’ятування, започатковану дослідженнями Ірини. Юрій провів нас знаковими місцями Львову, які пов’язані з його сестрою та побували на останньому місці спочинку Ірини Цибух та інших військових Героїв – «Марсовому полі».

Цікавий виступ «Життя бібліотек в часі Великої війни» був від Президентки УБА, заступниці гендиректора Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого Оксани Бруй. До пізнього вечора, 9 травня, презентувалася від військових письменників Поетична тераса «Непроминальне...».

Чим цікавий був третій день форуму − антилекція «Від Турянського до Кривцова: межі пам’яті» від директора Муніципальної бібліотеки (м. Львів) Василя Кметя, кандидата історичних наук, науковця, дослідника історії книги.

Пан Василь провів екскурсію кращими бібліотеками Львова, які оновлюються та розвиваються: сенсотека, леотека, відділ медіатеки Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, Мистецька бібліотека. Цікавим було дружнє спілкування з львівськими колегами та обмін досвідом.

Не зважаючи на те, що Львів нас зустрів холодом і дощиком – три дні форуму були дуже насиченими і продуктивними, теплими і зворушливими, зі сльозами і обіймами. Дякуємо організаторам за чудову подію.

Світлана Хмільова.