Театр у ритмі Курбаса

Під такою назвою у бібліотеці #5 відбувся День інформації, присвячений  105-й річниці заснування нового, модерного, революційного театру Кийдрамте (Київського драматичного театру), котрий , як відомо, свої перші кроки робив саме у Білій Церкві влітку 1920 року.

Тож, користувачів книгозбірні, поціновувачів мистецтва, шанувальників історії рідного краю запросили на цікаву розмову про видатного українського режисера, реформатора театру та актора. Цього дня учасники заходу почули багато чимало цікавих фактів про його творчий шлях, який пролягав через різні театри, захоплення багатьма мовами та інноваційні постановки, що випереджали свій час. Особливу увагу було приділено заснуванню «Молодого театру», « Кийдрамте» та легендарного «Березоля», які стали епохальними в історії українського мистецтва.

Для цього усім бажаючим запропонували інформаційно-мистецький репертуар. На яскравій книжковій виставці «Людина, яка була театром»,  були представлені книги про людину, актора, режисера та патріота Леся Курбаса, газетно-журнальні часописи, ілюстрації, елементи арт- інсталяції.  А ось віртуальна виставка «Лесь Курбас і його сцена життя», розміщена у групі LITERRA 5  мережі Facebook, адресувалася інтернет-користувачам бібліотеки.      Бібліографічний есей «Лесь Курбас . Пунктири особистості на мапі Білої Церкви» містив джерельну інформацію про перебування Леся Курбаса в Білій Церкві , розлогі анотації та перехресні посилання , що  стало орієнтиром  серед численних публікацій цієї тематики.

Справжньою родзинкою різнобарвного, насиченого дня стала пішохідна екскурсія « Усі дороги ведуть до театру», яку цього разу підготували невгамовні бібліотекарки. За екскурсовода була Наталя Семененко , а Майя Боженко майстерно виконала роль імпресаріо.

У Білій Церкві є чимало місць, що нагадують про унікальну сторінку становлення нового українського театру під керівництвом Леся Курбаса. Усі вони стали локаціями екскурсійного маршруту, навіть ті, яких вже немає на карті міста, але вони залишилися в пам’яті. Як от приміщення Літнього театру, згадка про який викликала ностальгійні почуття багатьох учасників.  Про кожне з цих місць було 📣повідано чимало неймовірних історій, почуто  безліч цікавих фактів. Звичайно, що кульмінацією мандрівки стало перебування в прославленому «Театр-Паласі», нині театрі ім. П. Саксаганського, де 105 років тому шекспірівський «Макбет» вперше зазвучав  українською мовою. Принагідно дякуємо адміністрації театру за сприяння в проведенні екскурсії та гостинність. В атмосфері, де панує творчість і натхнення, в кількох метрах від сцени, на якій творив великий Курбас, усі розповіді сприймалися дуже по особливому..

Наприкінці, неспішно прогулюючись затишною вулицею, що носить ім’я Леся Курбаса, обговорювали почуте, ділилися враженнями. З гордістю констатували , що наше місто стає все більше туристично привабливим. Не пожаліли добрих слів на адресу ГО «Біла церква туристична» та його очільниці Олені Фастівській.

День інформації став справжньою подорожжю у театральну епоху початку ХХ століття, яка дозволила глибше зрозуміти внесок Леся Курбаса у розвиток українського театру та культури.

Учасники заходу, як і його  організатори, отримали безліч позитивних емоцій та задоволення від приємного спілкування , а скарбничка креативних ідей бібліотеки поповнилася ще однією  цікавою формою роботи -   захоплюючою краєзнавчою мандрівкою.

Лесь Курбас і його сцена життя

Про нього казали, що він міг поставити на сцені навіть таблицю множення. Про його творчість і його новаторський театр написано десятки досліджень. Лесь Курбас – видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. За своє коротке і яскраве життя він створив новий театр, прийомами якого у новому тисячолітті користуються на усіх мистецьких майданчиках – від театральних сцен до відкритих амфітеатрів та інсталяцій на стінах будинків. Його ім'я стоїть нині поруч з іменами Бертольда Брехта, Федеріко Фелліні, Інгмара Бергмана , Едварда Крега.

Передусім Курбас європеїзував український театр, що доти був виключно національно-етнографічним, побутовим. Саме завдяки йому наше сценічне мистецтво почало ставати істинно естетичним, відкрило для себе коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних. По-друге, Курбас створив експериментальний театр українського модернізму «Березіль», вивівши його на лінію передових мистецьких шукань Заходу. Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського. Мистецькі пошуки Курбаса виросли на ґрунті Української революції 1917–1921 років та її продовження в культурному Ренесансі 1920-х початку–1930-х років.

Не одна сторінка з життя Олександра Степановича Курбаса пов'язана з нашим містом. Саме в Білій Церкві влітку 1920 року діяв один із створених ним Київський драматичний театр (Кийдрамте́), попередник театру «Березіль». Тоді ж відбулася визначна подія в житті не лише нашого міста, а й усієї України – у липні 1920 року в театрі «Палас» було вперше українською мовою показано трагедію В. Шекспіра «Макбет». А трохи згодом Лесь Курбас організовує в Білій Церкві філії театральної майстерні «Березіль». Дізнатися більше про неповторну особистість, його творчі шукання та життєві дороги можна в добірці матеріалів з фонду бібліотеки #5.

Курбас, Лесь. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 917 с.

У виданні вперше друкується великий масив досі не опублікованої (за деякими винятками) теоретичної спадщини Леся Курбаса (1887–1937) – режисера і мислителя, організатора театру, драматурга, театрального педагога, теоретика і працівника сцени, великого основоположника українського модерного театру XX століття.

Проте, щоб ліпше заглибитися в усю повноту таланту Курбаса, варто все ж познайомитися з його власною творчістю. Книжка «Філософія театру» — це станом на сьогодні найповніший збірник праць Курбаса, який допоможе зрозуміти його погляди та методи

Волицька, І. В.Театральна юність Леся Курбаса: (проблема формування творчої особистості) / І. В. Волицька. — Л. : Ін-т народознавства НАН УКраїни, 1995. — 149, [3] с.

У монографії досліджується маловивчена проблема формування творчої особистості видатного режисера-реформатора українського театру Леся Курбаса. Розглядається період навчання у Віденському та Львівському університетах на тлі європейських театральних пошуків початку ХХ ст., участь в аматорських театрах, а також професійна акторська діяльність в театрі товариства «Руська бесіда».

Для театрознавців, культурологів, викладачів і студентів гуманітарних вузів, усіх, хто цікавиться українським театральним мистецтвом.

Коломієць, Р. Лесь Курбас / Р. Коломієць. — Х. : Факт, 2018. — 119, [2] с.

Автор видання – режисер, театральний історик і критик, педагог, перекладач, доктор філософії, професор Ростислав Коломієць пропонує читачам книгу про роль Леся Курбаса в мистецтві як спробу розгадки доленосних митей його життя і творчості. Адже феномен Леся Курбаса – загадка, й досі не розгадана театрознавцями, культурологами, істориками. Як юнак з Галичини з невеликим акторським досвідом у трупах етнографічно-побутової естетики зумів створити вистави на рівні з вищими досягненнями європейської режисури, більше того – створити український театр.

Корнієнко, Неллі. Лесь Курбас : репетиція майбутнього / Неллі Корнієнко. — К. : Либідь, 2007. — 324, [3] с.

Ця книга про видатного українського режисера світового рівня. Його ім'я стоїть нині поряд із такими видатними іменами, як Ґ. Крег, К. Станіславський, В. Мейерхольд, Б. Брехт, А. Арто та ін. Відкриваючи фундаментальні закони театру і мистецтва загалом, Курбас упередив багато естетичних надбань з експериментів А. Арто і Є. Гротовського, Ф. Фелліні й І. Бергмана. Його театр це високі футуротексти культури ХХ століття, які не вичерпалися й у столітті ХХІ.

Запропонована книга- перша монографія, у якій здійснено дослідження евристичних моделей Леся Курбаса, засновника національного українського мднрного театру 20 століття. Глибокий науковий підхід до вивчення творчості Майстра, обробка архівних матеріалів, художнє втілення теми робить цю книгу унікальною і неповторною.

Макарик, Ірина. Перетворення Шекспіра : Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років / Ірина Макарик. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Ніка-Центр. — 351 с.

Книжка «Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років» стане в пригоді студентам, ученим, театрознавцям та всім, хто цікавиться історією українського театру, особливо Лесем Курбасом та Мистецьким об’єднанням «Березіль», та прагне досліджувати взаємозв'язок між класичною літературою й національним театром. Книжка глибоко осмислює процеси та трансформації, які відбувалися в українській культурі того періоду.

Бажан, М. Лесь Курбас і Всеволод Мейєрхольд // Політ крізь бурю /. Микола Бажан. – К. : Криниця, 2002. – С. 562–566. (Бібліотека Шевченківського комітету).

Микола Бажан у статті «Лесь Курбас і Всеволод Мейєрхольд» висловлює свою оцінку творчості Леся Курбаса, порівнюючи його з роботою Всеволода Мейєрхольда, українського режисера з радянської московської сцени, і робить висновок про перевагу Курбаса.

У своїй статті, Бажан зазначає, що Курбас «положив на обидві лопатки чемпіона Москви» Мейєрхольда, натякаючи на те, що його роботи були більш передові та впливові в українському мистецькому середовищі.

Бажан також детально описує, як він студентом брав участь у виставі «Березневий каламут» під керівництвом Леся Курбаса. Це дає змогу зрозуміти, що Бажан не тільки знає Курбаса, але і тісно з ним співпрацює, і, можливо, захоплюється його новаторським підходом до режисури.

Лесь Курбас у сталінському театрі абсурду //В'ятрович, Володимир. Україна. Історія з грифом «Секретно» / Володимир В'ятрович. — Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – С.88-94

Створити неіснуючий світ, змусити глядачів повірити у нього, жити ним, перетворити власну фантазію в химерну захопливу реальність. Такими , на думку Леся Курбаса, були завдання режисера. Віддавши своє життя театрові, пройшовши шлях від маловідомого актора до знаменитого режисера, він не очікував, що стане жертвою постановки іншого «геніального режисера» - Йосипа Сталіна…

Лесь Курбас і Біла Церква

Культурно-мистецьке життя міста //Біла Церква : історія та сучасність газетним рядком / авт.-кол. А.І. Гай (голова) [та ін.]. — Біла Церква : Білоцерківдрук, 2013. – C.110-113.

У сузір’ї імен – Леся Курбаса постать сія,

Із його починань виростало театру суцвіття.

Оберегом для нас Саксаганського славне ім’я,

З ним прямує театр у врожайне своє многоліття.

Віра Гутник

Київський обласний академічний музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського має свою давню славну історію, яка тісно пов’язана з іменем видатного діяча українського театру Леся Курбаса. Про це - в розділі книги під назвою«Культурно-мистецьке життя міста».

Рєпін, Володимир. Театр як життя : матеріали до історії театру в Білій Церкві / Володимир Рєпін. — Біла Церква : О. В. Пшонківський, 2009. — 190 с.

Під однією обкладинкою зібрано різноманітний матеріал: мистецтвознавча розвідка, спогади, статті, документи, світлини, що стосуються створення й утвердження українського театру у Білій Церкві, зокрема ролі в цьому процесі реформатора театру Леся Курбаса. А також автор розповідає про нелегку, але славну долю спадкоємця заснованого Лесем Курбасом у Білій Церкві творчого колективу театру. Книга присвячена «світлій пам’яті Леся Курбаса»

Також читайте за посиланнями:

Оскар" для Леся Курбаса. Добірка вистав, створених у пам'ять про культового режисера

https://suspilne.media/.../595541-oskar-dla-lesa-kurbasa...

Птаха з Курбасового гнізда

*https://bcbiblio8.blogspot.com/search...

Як стихне шуру-буря зла

https://theatreonpodil.com/.../yak-styhne-shuru-burya-zla/

#Wіртуальна_виставка

9 червня — Всесвітній день друзів

Сьогодні ми святкуємо одне з найтепліших і найщиріших свят — Всесвітній день друзів. Це чудова нагода згадати тих, хто завжди поруч, хто підтримує у складні моменти та розділяє з нами радість життя.

Дружба — це більше, ніж просто приємне спілкування. Це довіра, взаємоповага, розуміння та щирість. Справжній друг — це той, хто бачить тебе наскрізь і все одно лишається поруч.

У цей день подзвоніть або напишіть своїм друзям. Подякуйте їм за те, що вони є. Навіть одне тепле слово здатне зробити день яскравішим.

Бо друзі — це та сім'я, яку ми обираємо самі.

Зі святом, друзі!

Трійця прийшла — зелене свято принесла

Сьогодні особливий день — Свята Трійця, одне з найвеличніших християнських свят, яке об’єднує духовне піднесення, силу традицій та тепло літа. У народі кажуть: «Трійця прийшла — зелене свято принесла», і недарма, адже саме в цей день природа ніби розквітає вдруге — у домівках пахне м’ятою, лепехою й любистком, а серця наповнюються спокоєм та вдячністю.

Це свято на честь Святої Трійці: Бога Отця, Сина і Святого Духа, яке відзначають на 50-й день після Великодня. У храмах лунають святкові дзвони, а служби супроводжуються особливою урочистістю. Згідно з Біблією, у день П’ятидесятниці Святий Дух зійшов на апостолів, дарувавши їм силу для проповіді Слова Божого.

На Трійцю оселі прикрашають зеленню — це символ оновлення, життя й Божої благодаті. Люди йдуть до церкви з букетами польових трав, які після освячення зберігають у домі як оберіг. А ще вірять: якщо цього дня попросити щиро у Бога миру, здоров’я й добра — усе збудеться.

Що варто зробити на Трійцю:

Побути з рідними — це свято сімейного тепла;

Подякувати Богу за все, що маєш;

Впустити у дім і серце спокій, світло й надію;

Помолитися за мир в Україні

Свята Трійця — це не просто дата в календарі. Це можливість зупинитися, вдихнути аромат літа, відчути єдність з природою та наповнитися добром.

Нехай у кожній оселі буде тепло, у кожному серці — любов, а над Україною — мирне небо! 

ЕКО-свідомість – запорука майбутнього

Щороку 5 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища, який заснований Організацією Об'єднаних Націй ще у 1972 році. Мета цього дня – привернути увагу до екологічних проблем та активізувати дії щодо збереження природи. У сучасному світі, де зміни клімату, знищення лісів, забруднення води та повітря стали глобальними викликами, особливої ваги набуває екологічна свідомість людини.

Що таке еко-свідомість?

Еко-свідомість – це усвідомлене ставлення до природи, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між діяльністю людини та станом довкілля, готовність до дій, які зменшують екологічне навантаження. Це не просто набір знань, а стиль життя, що базується на повазі до природи, відповідальності та прагненні зберегти планету для майбутніх поколінь.

Формування еко-свідомості починається з малого – з повсякденних рішень кожної людини. Роздільне сортування сміття, відмова від одноразового пластику, економія води та електроенергії, використання екологічного транспорту – всі ці дії мають значення. Навіть маленькі кроки, зроблені мільйонами людей, можуть змінити екологічну ситуацію у світі.

Екологічне виховання – ключ до змін

Підвищення екологічної культури починається з освіти. Саме в родині, школі, громаді формується ставлення до природи, виховується відповідальність за навколишнє середовище. Педагоги, батьки, громадські організації мають докладати зусиль для розвитку еко-свідомості в дітей та молоді – через інтерактивні заходи, практичні проєкти, екскурсії на природу, екологічні акції.

Наразі дедалі більше закладів освіти в Україні впроваджують принципи сталого розвитку, організовують толоки, сортують відходи, проводять уроки на тему екології. Це – позитивний приклад того, як маленькі кроки наближають до великої мети.

Майбутнє – в наших руках

Природа щедро наділила нас ресурсами, але вони не безкінечні. Людство вже зіткнулося з наслідками байдужого ставлення до довкілля. Тому зміна ставлення до природи – не просто вибір, а необхідність.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища – це ще один привід задуматися: що я можу зробити для збереження планети? Почати можна з особистої відповідальності, з власного прикладу, з обговорення екологічних тем у родині, з участі в громадських екопроєктах.

Адже екологічна свідомість – це не мода, це – запорука нашого майбутнього. І лише від нас залежить, яким воно буде.

"Зроніть сльозу і хай не гасне свічка"

4 червня в бібліотеці № 5 для студентів Білоцерківського механіко-енергетичного технікуму відбувся захід під назвою "Зроніть сльозу і хай не гасне свічка", приурочений до Міжнародного дня безвинних дітей – жертв агресії. Метою події було вшанування пам’яті дітей, які постраждали внаслідок воєнних конфліктів, зокрема повномасштабної війни в Україні.

Під час зустрічі студенти переглянули два документальні фільми "Війна очима дітей", у яких юні українці ділилися щемливими спогадами про перші дні війни. Їхні емоційні розповіді про страх, втрату дому, рідних і зміну звичного життя глибоко зворушили присутніх.

Окрім перегляду фільмів, студенти також мали змогу відвідати виставку дитячого малюнку "Веселкові барви", де були представлені роботи дітей, що через мистецтво виражають свої почуття, мрії та прагнення до миру. Яскраві, зворушливі й водночас глибокі за змістом малюнки стали справжнім голосом дитячої душі, яка прагне безпеки, тепла та радості.

Захід став нагодою для осмислення трагедії, яку війна приносить найменшим і найбеззахиснішим, а також нагадуванням про те, наскільки важливо берегти дитинство, мир і людяність.

Діти, літо та канікули!

Кожна українська дитина має право на щастя, радость та яскраві емоції. Тим паче, що завершився навчальний рік і сьогодні перший день таких очікуваних канікул. 

Тож з нагоди початку літа в парку культури і відпочинку Т. Шевченка відбулося справжнє свято для діток. Бібліотека # 5 разом з колегами з інших бібліотек долучилася до цього неймовірного святкового дійства. Разом з малечею виготовляли витинанки, з яких робили закладочки до книг. Дякуємо Анні Кочетковій, викладачці Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича. Свято відбулося!